Венеричні хвороби

стані впродовж 4-6 діб при температурі 22 С, а при нижній температурі – ще довше. Джерелом зараження ВІЛ-інфекцією є хвора людина або вірусоносій. Хворі на СНІД заразні протягом усього життя. Кількість інфікованих ВІЛ у багато разів перевищує кількість хворих на СНІД. Інфікована людина досить швидко, іноді через 1-2 тижні після зараження стає заразна.

   Цей вірус попадає у кров і пошкоджує певний тип білих кров’яних кульок (лімфоцитів), які є важливим ланцюгом захисної (іменної) системи організму. В результаті ураження людина стає «беззахисною» перед мікробами та новоутвореннями. Хвороба розвивається повільно, на протязі декількох років єдиною ознакою хвороби може бути збільшення декількох лімфатичних вузлів. Потім починається збільшення температури, розлади шлунку, пітливість, похудіння. Пізніше настає запалення легень, сепсис (зараження крові), злоякісні пухлини, переважно на шкірі. Все це призводить до смерті хворого.

    Шляхи зараження:

  1. 1.     статевий, який забезпечує природній перехід вірусу від однієї людини до іншої, в тому числі при статевих збоченнях (гомосексуалізм);
  2. 2.     парентеральне зараження трапляється при недотримані санітарних умов проведення ін’єкцій, особливо внутрішньовенних, коли ін’єкції роблять одним шприцом, змінюючи тільки голку, часто це трапляється в ін’єкційних наркоманів; 
  3. 3.     професійне зараження медичних працівників трапляється тоді коли кров хворого на СНІД потрапляє на ушкоджену шкіру (мікротравми, тріщини тощо) чи слизові оболонки медика при внутрішньовенних маніпуляціях тощо;
  4. 4.     трансфузійна передача при переливанні здоровій людині крові хворого на СНІД. Це трапляється рідко;
  5. 5.     трансплацентарна – від хворої на СНІД вагітної до її дитини.

  Отже, ВІЛ може передаватися від людини до людини при прямому контакті: «кров-кров» або «сперма-кров»

Передача вірус із слиною під час поцілунку малоймовірна. Через укуси комах вірус не передається.

    Клінічні прояви СНІДу. Прихований (інкубаційний) період може тривати від 1 місяця до10 і більше років. Клінічні прояви хвороби можуть бути різні, їх можна поділити на кілька періодів. У 30-50% інфікованих осіб через 2-4 тижня спостерігається гострий період: гарячка, ангіна, збільшення шийних лімфовузлів, печінки, селезінки, які минають через 7-10днів і хвороба переходить у латентний період. У цей час єдиною ознакою хвороби може бути збільшення периферичних лімфатичних вузлів. Вони рухомі не з’єднуються із тканиною, деякі з них можуть бути болючими при пальпації. Таке збільшення лімфовузлів може вказувати на СНІД, якщо воно триває понад 1,5-2 місяця.

   Надалі розвивається так званий СНІД – асоційований симптомокомплекс, або преСНІД. Він може тривати від 1-6 місяців до кількох років. У цей час у хворого розвивається багато різноманітних симптомів  і хвороб (до 200), ознаки, які є неспецифічними, тобто властивими не тільки СНІДу. Це тривала гарячка із нез’ясованих причин, генералізоване (повсюдне) збільшення периферичних лімфовузлів, періодичний пронос, втрата маси тіла (більше 10%), кандидоз ротової порожнини (пліснявка), лейкоплакія язика,  фолікули різні ураження шкіри. Цей період перебігає хвиле подібно з настанням значного поліпшення здоров’я аж до клінічної ремісії, коли люди вважає себе абсолютно здоровими.

    Останній період – це власне СНІД. У таких хворих виникають різні інфекційні хвороби (до 170) на грунті зниженого імунітету, що спричиняє ВІЛ-інфекція. Уражається нервова система (30-90% хворих), спостерігають втрату орієнтації, послаблення пам’яті, розвивається недоумство. Часто є така звана пневмоцистна пневмонія – до 60% із них тяжкі, іноді із блискавичним перебігом. Часто у хворих розвивається саркома Капоші,

1 2 3 4 5 6 7 8