Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Видатні діячі Київо-Могилянської академії

План

Вступ. 2

1. Митрополит Петро Могила і його внесок у національно-культурну справу України  4

2. Видатні вчені та діячі Академії 11

Висновок. 21

Список використаної літератури. 22


Вступ

На сторінках історії кожного народу карбується його образ інтелект, духовність, врода, гідність, здатність будувати чи руйнувати, споживати чи творити. Творення то чи не найважливіша риса народу, нації, що містить у собі найвичерпніше поєднання розуму й духу, які набуваються й передаються з роду в рід, із покоління в покоління. Одним із таких витворів українців є Києво-Могилянська академія.

Скільки б Ви не перегортали сторінки нашої минувшини, натрапите на Академію — на її праобраз і підґрунтя, які сягають ще часів Руси-України, на її сутність як функціонуючої інституції, на її символи, що позначилися на українській культурі, ментальності й збереглися в духовному світі аж до сьогодні.

Часові межі Києво-Могилянської академії — це 1615—1817 роки, тобто два століття. Ці століття багато важили в нашій історії. У перемогах і поразках виборювалась незалежна українська держава, формувалися її адміністративні, судові, культурні установи, гартувалися збройні сили, прилучалася до спільної справи церква. І на всіх етапах у будь-якій царині суспільного життя України бачимо творчу силу Академії, її вихованців [5].

Виникла Києво-Могилянська академія на хвилях національно-культурного відродження України кінця XVI — початку XVII ст. й швидко стала головним осередком освітньої, наукової, мистецької інтелігенції, яка формувала духовний світ, суспільно-політичну думку й національно консолідуючу свідомість українців.

Ще під ім'ям Київської братської школи, заснованої 15 жовтня 1615 року на дарованій Галшкою Гулевичівною київській землі, що виявилася такою благодатною, Києво-Могилянська академія взяла за провідний напрямок своєї діяльності служіння людям «всякого роду й стану», виховання дітей у вірі «древній українській», православній, навчання їх наукам вільним, світським. Тобто школа проголошувала себе всестановою, світською, народною

Засади все становості, в яких знайшла реальне втілення ідея оцінки людської гідності не за походженням чи достатком, Академія зберігала протягом всього свого існування.

 


1. Митрополит Петро Могила і його внесок у національно-культурну справу України

Протягом тривалого часу українські землі зазнавали жорстокого гноблення польських, литовських та угорських феодалів, багато лиха несли з собою спустошливі навали турецько-татарських завойовників. Усе це значною мірою гальмувало, але не могло зупинити соціально-економічного розвитку України.

Особливістю суспільне політичного піднесення кінця XVI- початку XVII ст. на Україні, більша частина якої в той час знаходилась під владою панської Польщі, було те, що, крім тяжкого соціального гніту, українське населення зазнавало жорстокого національного гноблення. Полонізація України Реччю Посполитою призвела до приниження ролі української мови, звичаїв, православ'я тощо. Особливу надію чужинці покладали на церкву, сподіваючись з її допомогою остаточно поневолити українців. П. Куліш у статті "Про причини взаємної ворожнечі поляків і українців в XVIII віці" писав, що "причиною боротьби українців проти поляків в цей період були шляхетські погляди на народ: козаків і селян уважано за нижчі істоти, над якими шляхта й пани могли знущатись, скільки хотіли. Отже, боротьба велась із-за ображеного почуття людської гідності. На ґрунті польської державності зустрілись дві цілком протилежні по своєму світогляду народності, одна репрезентувала погляди аристократичні, друга демократичні. Виявилось, що існувати вкупі в одних умовах вони не можуть".

Усе, що було колись рідним, своїм, природним і дорогим, тепер здавалося мужицьким, другосортним, застарілим, осоружним. Згасала національна свідомість. М. Грушевський писав про ті часи: "І почуття

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10