Видатні діячі Київо-Могилянської академії

області приходять. " В умовах соціального й національного гноблення, примусового залучення української молоді до католицизму різними методами, в тому числі й через школу, потяг до Київської академії, що була єдиною національною вищою школою на Україні, був надзвичайно великий.

Вихованці Київської академії, здобувши освіту, ставали безпосередніми організаторами й учителями численних навчальних закладів на Україні та за її межами. Ще в кінці 30-х років XVII ст. Колегія сприяла створенню шкіл у Вінниці, Гощі й Кременці.

Особливо посилилась просвітна роль Київської академії в період, коли Україна була возз'єднана з Росією і Академія міцно завоювала собі положення і права вищого учбового закладу з віковою історією і славними традиціями.

Київській академії належить визначна роль в історії російського освітнього руху. Ще в 1640 р. протектор Київської колегії, відомий просвітитель і гуманіст Петро Могила запропонував царю Михайлу Федоровичу заснувати в Москві школу, в якій київські вчені будуть "навчати дітей боярських і простого народу грамоті "грецькій і слов'янській. ". Хоч школа не була заснована, але сама ідея мала успіх серед певних московських кіл і вплинула в першу чергу на поїздку москвичів до Києва на навчання.

Ще до возз'єднання України з Росією, в кінці 40-х років XVII ст. , в Київській колегії навчались росіяни Т. Топоров, Л. Голосов, А. Суханов та ін.

Російський уряд також виявив ініціативу до культурного зближення з Україною, досягнення якої, особливо в галузі освітньої діяльності, в цей час були досить помітними. До Москви почали запрошувати українських вчених, переважна більшість яких була вихованцями Київської колегії. В числі перших прибули видатні українські вчені Єпіфаній Славинецький та Арсеній Сатановський, які розгорнули в Москві велику освітню, наукову й літературну діяльність. На поч

60-х років XVII ст. до Москви був викликаний ще один вихованець Київської колегії - білорус Симеон Полоцький, який разом з Є. Славинецьким "перші насаджували шкільну науку в Москві. ".

Виклики українських вчених до Москви продовжувалися і в наступні роки, особливо інтенсивно - з початку XVIII ст. Вони трудилися в різних галузях культурного життя. Навчали дітей, писали твори, працювали перекладачами в Посольському приказі, "справщиками", тобто редакторами в Печатному дворі, проповідниками.

Зміцнення українсько-російських культурних зв'язків сприяло посиленому припливові російської молоді до Київської академії. Через своїх вихованців-учених в Москві вона стає все більш популярною в Росії.

Після навчання в Київській академії росіяни повертались на батьківщину, де працювали в школах, громадських установах. Вони привозили з собою в Росію київську науку, освітні ідеї, книги, звички й залишились назавжди палкими прихильниками державних відносин і культурних зв'язків з Україною.

Київським ученим належить почесна роль в організації вищої школи в Росії. У 1685 р. в Москві на базі Заіконоспаської школи була відкрита братами греками Ліхудами так звана Елліно-грецька академія. Але рівень навчання в ній не відповідав вимогам часу. За дорученням Петра І вона була реорганізована на зразок Київської академії і відкрита в 1701 році як слов'яно-греко-латинська академія. Цю реорганізацію здійснив викликаний до Москви вихованець і професор Київської академії Стефан Яворський. Він же був призначений першим протектором Московської академії, повновладним її керівником.

Щоб швидко і якісно налагодити навчальний процес в Московській академії, С. Яворський звернувся за допомогою до рідної академії з проханням надіслати викладачів.

Від'їжджаючи до Москви, викладачі Київської академії часто везли з собою й студентів - риторів, піїтів, філософів і

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10