Видатні космонавти

з їхньою допомогою вдома вивчав шкільну програму, а у 1922—24-ті роки навчався у будівельній професійній школі, займаючись у численних гуртках і на різноманітних курсах. У 1924 році розпочав навчання у Київському політехнічному інституті, звідки у 1926 році перевівся у Московське вище технічне училище, де брав участь в організації першої у країні планерної школи, створивши і випробувавши у 1929 році на Всесоюзних планерних змаганнях у Коктебелі власний планер СК-1 «Коктебель», пілотуючи який, сам же показав найбільшу тривалість польоту — 4 год 19 хвилин. У тому ж 1929 році Корольов відвідав у Калузі К. Ціолковського, аби порадитися з приводу польоту планера на наддальність, але вчений порадив молодому конструкторові зайнятися розв'язанням проблеми космічного польоту. Прощаючись, Ціолковський подарував ентузіасту свою останню книгу «Космічні ракетні потяги» і порадив звернутися до інженера Центрального аерогідродинамічного інституту Фрідріха Цандера. У вересні 1931 року Корольов разом із Цандером узяли участь у створенні Групи дослідження реактивного руху (ГДРР), першою задачею якої була розробка і випробування дослідного ракетоплана РП-1 із рідинним ракетним двигуном ОР-2 конструкції Цандера. Невдовзі Корольов створив своє перше конструкторське бюро (КБ), до роботи у якому залучилися співробітники ГДРР. Це КБ, зберігши назву ГДРР, увійшло в історію ракетобудування. Тут проектно-конструкторськими бригадами Ф. А. Цандера, Ю. О. Победоносцева та самого Корольова був покладений початок більшості напрямів ракетобудування
Аби прискорити отримання практичного результату, Корольов перш за все розробив найпростішу у всіх відношеннях ракету на рідкому паливі. 17 серпня 1933 року перша радянська рідинна ракета ГИРД-09 (ГДРР-09) досягла висоти 400 м. Цей успішний запуск довів спроможність вітчизняних учених досягати значних результатів у ракетобудуванні (раніше польоти рідинних ракет здійснювалися лише у США і Німеччині).

Через декілька років (до 1938 року) Корольову вдалося розробити експериментальну систему керованої ракетної зброї, включаючи проекти крилатої і балістичної ракет дальньої дії з гіроскопічним керуванням, авіаційної ракети для стрільби по повітряних та наземних цілях, зенітних твердопаливних ракет симетричної та літакової аеродинамічної схем наведення за світловим та радіопроменем.

У післявоєнні роки Корольовим були створені багатоступеневі ракети, що досягали міжконтинентальної дальності: перша міжконтинентальна балістична ракета (МБР) Р-7, унікальна і за конструкцією, і за льотними характеристиками, була випробувана до 1959 року. При стартовій масі 283 тонни вона була здатна доставляти головну частину масою 5,4 т на відстань 8 тисяч кілометрів. Незабаром у СРСР було ухвалене рішення щодо створення на базі ракети-носія Р-7 неорієнтованого штучного супутника Землі, і 4 жовтня 1957 р. вперше в історії людства був запущений кулястий су ну шик, який почав обертатися навколо Землі зі швидкістю близько 8 000 м/с як самостійне небесне тіло. Набутий теоретичний і практичний досвід дозволив Корольову менш ніж за місяць створити й у листопаді 1957 року запустити другий супутник із собакою Лайкою на борту. Цей унікальний експеримент довів, що живі істоти можуть переносити невагомість. Реальністю ставав політ людини у космос. Спроектована Корольовим двоступенева ракета Р-7 мала настільки великий запас вантажопідйомності, що дозволяла при установці на неї третього ступеня виводити на навколоземну орбіту корисний вантаж масою 4,6 т, а при установці четвертого ступеня виводити на міжпланетні траєкторії вантажі масою до 1,2 т. 12 квітня 1961 року під керівництвом Корольова був здійснений історичний політ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10