Видатні космонавти

моноплану; австрієць Герман Оберт (1894—1989), один із перших конструкторів ракетної техніки, учасник створення першого американського штучного супутника Землі і кількох ракет, автор праць з теорії польоту ракет, із проблем використання рідинних ракетних палив; німець Вернер фон Браун (1912—1977), один із керівників німецького військового дослідницького центру у Пенемюнде (1937—1945), конструктор ракет ФАУ-2, застосованих для обстрілів міст Великобританії і Бельгії, автор американської програми освоєння космосу, включаючи пілотований політ на Місяць, розробник ракет «Редстоун», «Юпітер», ракет-носіїв серії «Сатурн» та ін. Важливе місце серед піонерів космонавтики посідає американець Роберт Годдард, 125 років від дня народження якого припадає на 5 жовтня 2007 року.

 

Годдард Роберт Хатчинс

ГОДДАРД Роберт Хатчинс народився 5 жовтня 1882 року у місті Вустер (штат Массачусетс). Його батько пройшов шлях від бухгалтера і продавця до власника механічного цеху. З дитинства Роберт був схильним до винахідництва і вивчення фізичних явищ, багато читав про фізику і механіку, мріяв про великі винаходи. Велике враження на хлопця справив науково-фантастичний роман Герберта Уеллса «Війна світів», який викликав мрії про створення апаратів для космічних польотів на інші планети, насамперед, на Марс. Р. Годдард першим довів можливість реактивного руху літального апарату в безповітряному просторі, першим виконав математичні розрахунки щодо використання різних видів ракетного палива, включаючи рідкий кисень і рідкий водень. Він також першим побудував рідинний ракетний двигун на рідкому кисні і бензині, значно пізніше (через 15 років) використаний В. фон Брауном у ракеті ФАУ-2.

Загалом Р. Годдард за своє життя отримав 83 патенти на винаходи у галузі ракетної техніки, а по його смерті було зареєстрований ще 131 патент. Починаючи з 1914 року Годдард працював у Кларківському університеті, протягом 1919—1943 років був його професором. Під час Другої світової війни у 1942—1945 роках обіймав посаду директора Дослідницького авіаційного бюро при Міністерстві ВМФ США

Класична наукова праця Р. Годдарда «Метод досягнення екстремальних висот» («A Method of Reaching Extreme Altitudes») була надрукована у 1920 році. У ній 37-річний американець обґрунтовує можливість використання ракет замість повітряних куль при метеорологічних дослідженнях, а також виконує математичне обґрунтування космічних польотів, пропонує спосіб польоту ракети на Місяць, а також реєстрацію її прибуття за допомогою вибуху пороху. Найцікавіше у книзі Годдарда — висвітлення принципів багатоступеневої ракети: розміщення палива поза камерою згоряння, спалювання пального під високим тиском із наступним розширенням газу в надзвуковому соплі.

Р. Годдард першим здійснив політ ракети із рідинним реактивним двигуном. Це сталося 16 березня 1926 року. Ракета досягла висоти 12,5 метрів і впала на відстані 56 метрів від місця старту. Тривалість польоту становила 2,5 секунди. Наступне досягнення Годдарда датується 1929 роком -тоді його ракета була з корисним вантажем -барометром і фотокамерою. Пізніше ракети Годдарда досягали висоти 1,6 км.

Серед винаходів Годдарда, не пов'язаних із ракетною тематикою, — винайдення у 1918 році базуки (ручного гранатомету). Він також плідно займався багатьма цивільними проблемами, зокрема, використанням електромагнітної енергії для створення нових видів наземного транспорту.

Помер Роберт Годдард 10 серпня 1945 року від раку горла на порозі епохи реактивних літаків і космічних ракет. Але американці високо цінують його внесок у науку

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10