Відмороження - класифікація, допомога та лікування

План

Відмороження.  

Етіологія і патогенез.  

Класифікація, діагностика і клінічний перебіг.  

Лікування.  

Список літератури.  


Відмороження

Холод може чинити на організм місцеву уражуючу дію, спричинюючи відмороження окремих частин тіла і загальне охолодження, що може призвести до замерзання.

Відмороження майже завжди за часів війн і в надзвичайних ситуаціях складали значний відсоток санітарних втрат. Відмо­роженню піддаються переважно периферичні частини тіла — пальці і стопи, вуха, ніс, іноді статеві органи.

За статистичними даними військового і мирного часу, пе­реважають відмороження нижніх кінцівок. Це пояснюється тим, що нижні кінцівки частіше за верхні торкаються снігу, льоду і холодного грунту, до того ж нерідко стискаються взуттям, що призводить до розладів кровопостачання їхніх дистальних відділів.

Етіологія і патогенез

Відмороження можуть бути спричинені місцевим впливом низької температури повітря, води, снігу, льоду, охолоджено­го металу й інших чинників.

Існують три основні види відморожень, які відрізняються своєрідністю клінічної і морфологічної картини:

— ті, що виникають від дії сухого морозу;

— «контактні» відмороження, що відбуваються в результаті контакту з предметами, які мають дуже низьку температуру;

— ті, що обумовлені тривалим впливом вологого холоду при температурі вище нуля.

Вплив низьких температур при сухому морозі (зазвичай при температурі нижче -10 °С) спричинює ушкодження клітин­ної протоплазми, внаслідок чого виникає первинний некроз або дегенерація тканин. Клінічно відмороження виявляється по­білінням відморожених ділянок, що донедавна невірно вважа­ли ознакою зледеніння тканин.

При безпосередньому контакті з предметами, які мають дуже низьку температуру (від -30 до -40 °С) настає загибель клітин. Цей вид відмороження спостерігається у льотчиків і танкістів, які за родом служби змушені торкатися сильно охолоджених приладів незахищеними руками. Часто на руках залишаються відбитки тих предметів, яких торкався відморожений

Класичним прикладом відмороження при температурі вище нуля є «траншейна стопа», яка розвивається у воєнний час за умов вогкості та холоду, у разі тривалого перебування в око­пах і траншеях. Це ураження характеризується набряком, блі­дістю або синюшністю і нечутливістю стіп при загальному тяжкому стані хворих і сильній гарячці. Така форма відморо­ження частіше виникає в польових умовах навесні або восени, якщо немає можливості просушити промоклі одяг та взуття. Під час дії холоду, особливо якщо погода сира, а одяг та взуття вологі, відбувається посилена віддача тепла організмом, що і стає причиною, яка сприяє відмороженню.

До цього ж виду відмороження належить озноблення, яке є хронічним відмороженням I ступеня. Клінічно воно виявляєть­ся у вигляді різного роду дерматозів. Симптоми озноблення виражаються як набряк, ціаноз і парестезії. Уражаються пере­важно стопи, кисті, обличчя та вуха.

Дія холоду може посилюватися під впливом таких додатко­вих чинників.

1. Метеорологічні чинники — підвищена вологість повітря, різка зміна погоди, сильний вітер.

2. Утруднення кровообігу механічним шляхом, наприклад, стискання тканин тісним взуттям, туге обгортання стіп ону­чами, щільне стягування зав’язок штанів над щиколотками, стискання стіп лижними кріпленнями.

3. Чинники, які знижують місцеву опірність тканин, — гіпер- гідроз, різноманітні трофічні розлади тканин.

4. Загальні порушення в організмі — погане харчування, гіпо- та авітаміноз, аліментарні розлади, крововтрата, стомлен­ня й інші причини.

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні