Використання гліцерину в технології лікарських форм

План  

Вступ

1. Джерела одержання гліцерину.

2. Фізико-хімічні властивості гліцерину.

3. Фармакологічна дія гліцерину.

4. Використання гліцерину для приготування різноманітних лікарських форм.

5. Гліцерин в авторських прописах.

Висновок

Використана література

  

Вступ 

Гліцерин - Glycerolum - 1,2,3-пропантріол  

 Гліцерин (від грец. glykeros – солодкий) – найпростіший представник насичених трьохатомних спиртів- гліцеринів. Був вперше відкритий хіміком і фармацевтом Шеєле в 1779 році при приготуванні пластиря, тобто при нагріванні жиру з оксидом свинцю. В природних умовах широко поширений у вигляді складних ефірів з вищими органічними кислотами.

  В фармацевтичній практиці застосовують не абсолютний гліцерин, а розбавлений водою з вмістом гліцерину 86-90% і густиною 1,225-1,235, тобто з вмістом води 12-15%. Це пов’язано з тим, що гліцерин дуже гігроскопічний і має подразнюючі властивості.  

Джерела одержання гліцерину

 Найбільш важливим способом отримання гліцерину являється омилення жирів( запропоноване Шеєле ). В присутності лугів чи каталізатора утворюється гліцерин і високомолекулярні жирні кислоти:

C3H5(O – C – R)3 + 3HOH " C3H5(OH)3+ 3R – C – OH

                                      ||                                                             ||

                                     O                                                            O

  Гліцерин високого ступеня чистоти і практично з 100% виходом отримують способом, розробленим П

В. Науменко, М. В. Іродовим, П. І. Чуковим. Процес проводять при нагріванні жиру в автоклаві з одночасною подачею перегрітого пару при тиску 2200 кПа і 220º С. В цих умовах розщеплення жирів проходить без каталізатора.

 Гліцерин також синтезують хлоруванням пропілену (газоподібний продукт крекінгу нафти). Утворений алілхлорид піддають гідратації, а потім дії хлорнуватистої кислоти і води:

CH3          CH2Cl         CH2OH          CH2OH          CH2OH

                    |               |                                      |                   |    |

                   CH  Cl2"    CH      H2O"  CH     HClO"   CHOH   H2O" CHOH

                    ||             ||                  ||                    |                     |

                    CH2             CH2                    CH2                         CH2Cl           CH2OH

  Фізико-хімічні властивості

 Гліцерин містить не менше 98,0% і не більше 101,0% пропан-1,2,3-тріолу, у перерахунку на безводну речовину. Він являє собою безбарвну сироподібну прозору гігроскопічну рідину солодкого смаку нейтральної реакції. Розчиняється у воді, спирті і в суміші ефіру зі спиртом, але не розчиняється в ефірі, хлороформі та жирних оліях. У гліцерині легко розчиняється: кислота борна, натрію тетраборат, хлоралгідрат, натрію гідрокарбонат, танін, протаргол, калію йодид, кристалічний фенол, цинку сульфат, анестезин, атропіну сульфат та ін. Гліцеринові розчини легко змиваються водою і мають меншу адсорбцію розчинених речовин. Кипить гліцерин при 290º С з розкладом. Через високу гігроскопічність зберігають гліцерин у добре закупорених ємкостях.  

Фармакологічна дія

 Так як, гліцерин являється осмотично активною речовиною, він підвищує осмотичний тиск (в тому числі сприяє переходу води із позасудинного русла в плазму). Після перорального (1-2

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні