Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Використання компютера в школі

План

1. Мережа FDDI

2. Мережа 100VG-AnyLAN.

3. Мережа Fast Ethernet.

Література


1. Мережа FDDI

Свою назву мережі FDDI одержали від Fiber distributed data interface (Оптоволоконный інтерфейс розподілених даних). З метою широкого впровадження високошвидкісних кана­лів передачі даних у 1985 р. комітетом ХЗТ9. 5 Американського інституту національних стандартів (ANSI) був розроблений стандарт на оптоволоконний інтерфейс розподілених даних. Хоча цей стандарт офіційно називається стандартом ANSI ХЗТ9. 5, за ним закріпила­ся назва FDDI. Згодом стандарт FDDI був прийнятий як міжнародний стандарт ISO 9314. 3 метою підвищення ефективності передачі цифрових, звукових і відео даних реального часу в 1986 р. розробили стандарт FDDI II.

Слід підкреслити, що основна увага при розробленні стандарту приділялася питанням підвищення продуктивності і надійності мережі. Перше завдання вирішувалося за рахунок використання високошвидкісних (100 Мбіт/с) оптоволоконних каналів передачі даних і удосконалених протоколів доступу до передавального середовища. Так, на відміну від Ethernet, тут застосовується детермінований метод доступу, який виключає можливість конфліктів

У свою чергу, мережі FDDI застосовується більш ефективний, порівняно із ста­ндартом IEEE 802. 5, метод передачі даних, званий раннім звільненням маркера — ETR (Early token Release). У мережі Token Ring маркер передається після підтвердження одер­жання даних, а в мережі FDDI станція, що передала дані, звільняє маркер, не чекаючи пове­рнення свого кадру даних. Маркер надходить до наступної станції, дозволяючи їй передава­ти інформацію. Тобто у мережі FDDI одночасно може циркулювати декілька пакетів даних, переданих різними станціями.

Висока надійність мережі забезпечується здатністю мережі до динамічної реконфігурації своєї структури за рахунок використання подвійного кільця передачі даних і спе­ціальних процедур керування конфігурацією. Конфігурація змінюється шляхом обходжен­ня або ізоляції несправної ділянки мережі. Для реалізації цих можливостей визначається два типи станцій (адаптерів):

• одинарна станція (Single station) — станція з одним портом вводу-виводу для підключення оптоволоконного кабелю, за допомогою якого може бути утворене тільки одне кільце;

• подвійна станція (Dual station) — станція з двома портами вводу-виводу оптоволоконно­го каналу зв'язку, за допомогою яких утворюється два кільцевих тракти передачі сигналів.

Як правило, подвійні станції використовуються для утворення магістрального тракту передачі даних, а одинарні — для радіального підключення абонентських систем (комп'ю­терів).

У FDDI широко використовуються концентратори, які, як і станції, можуть бути з одним або з двома портами вводу-виводу для підключення до магістрального каналу. Подвійні концентратори використовуються на магістральній ділянці мережі, а одинарні концентрато­ри підтримують деревоподібну структуру мережі. Підключення абонентських систем до концентраторів може здійснюватись як за допомогою оптоволоконних каналів, так і за до­помогою витих пар провідників. У першому випадку проміжною ланкою виступають оди­нарні станції. В другому випадку — спеціальний адаптер, подібний до адаптера мережі ста­ндарту IEEE 802. 5. Широкий набір пристроїв різних типів дозволяє підтримувати мережеві структури з різною топологією, від простої кільцевої до складної деревовидно-кільцевої.

Як і більшість стандартів на локальні комп'ютерні мережі, FDDI визначає два нижніх рі­вні еталонної моделі OSI. На підрівні LLC FDDI використовує стандарт ІЕЕЕ-802. 2, що за­безпечує сумісність мережі

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні