Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Використання сервісу World Wide Web

Використання сервісу World-Wide Web

World-Wide Web (WWW, Web, W3, Всесвітня павутина) є найбільш популярним сервісом Інтернет і дуже зручним способом роботи з інформацією. Автор — Тім Бернерс-Лі з Європейської лабораторії фізики елементарних частинок (Centre Europeen des Recherches Nucleaire, CERN) у Женеві (Швейцарія) — разом зі своєю командою розробляв систему WWW як спосіб організації інформації для наукових співробітників. В основу WWW покладено технологію гіпертексту, основні ідеї якої було розроблено ще на початку ХХ століття. Батьком концепції гіпертексту в сучасному розумінні вважають Теодора Хольма Нельсона. Сьогодні повноваження з реалізації можливостей Web належать Міжнародному консорціуму W3C (http://www. w3. org/). Пріоритет­ними напрямками діяльності W3C є розробка рекомендацій з безпеки, захисту інтелектуальної власності, конфіденційності, універсальності доступу. До кола членів W3C входять виробники апаратного й програмного забезпечення, телекомунікаційні та інші компанії. Рекомендації, вироблені W3C, не є обов’язковими стандартами, але приймаються як такі, головним чином через відкритість — у їх розробці може взяти участь будь-яка зацікавлена особа.

Гіпертекст (гіпер- від англ. «hyper-» — «над-») — це звичайний текст, який містить посилання як на власні фрагменти, так і на інші тексти. Такий метод подання інформації дає змогу переглядати її незалежно від способу її початкової організації, за довільним маршрутом. Найпростішим прикладом гіпертексту є книга, зміст якої — це посилання на її розділи, користуючись якими можна не читати книгу від самого початку і до кінця, а відразу перейти на сторінку з потрібною інформацією. У World Wide Web одиницею зберігання гіпертексту є Web-сторінка — електронний документ, підготовлений за допомогою мови розмітки гіпертексту HTML (HyperText Markup Language). Відповідно, базовий протокол для пересилання гіпертекстів — HTTP (HyperText Transfer Protocol)

Гіпертекст — приклад застосування

Прикладом гіпертекстової системи є он-лайнова ІС поліції Шотландії PINS (Police On-line Information System) — навчально-довідкова бібліотека, яка містить два головні керівництва, що використовуються шотландською поліцією, — закон про дорожній рух і кримінальний кодекс. Кожен із цих документів містить понад 3000 сторінок стислого тексту, з яких близько 1000 сторінок щорічно оновлюються з різних причин. Після автоматичного розпізнавання розділів і секцій пошуком абзаців, курсиву і т. ін. текст було розбито на окремі Web-сторінки, між якими встановлено ієрархічні зв’язки і визначено механізм навігації та повнотекстового пошуку. PINS було запущено Королевою Великобританії в червні 1998 року.

Web-сторінка може містити не тільки текст, а й графіку, звук, відеозображення, елементи програмного коду (наприклад, мовою Java) та ін. Тому такі документи називають гіпермедійними. До того ж за допомогою WWW можна дістати доступ до telnet, e-mail, ftp та інших сервісів Інтернет.

Комплекс пов’язаних за темою Web-сторінок називають Web-сайтом (від англ. «site» — місцерозташування). Часто, але не завжди файли, що входять до складу сайту, зберігаються на одному Web-сервері — комп’ютері, підімкненому до Інтернет, який має IP-адресу, зберігає Web-сторінки та інші файли і надає їх користувачам у відповідь на запити. Послуги з розміщення сайту в WWW називають хостингом. Для запитування та відображення Web-сторінок призначено спеціальні прикладні програми — Web-броузери (або просто броузери[1], від англ. «browser», «browse» — перегорнути, переглянути). Найбільш популярними броузерами є Microsoft Internet Explorer, Netscape Communicator, Opera.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні