Виникнення і початковий розвиток феодального міста у Київській Русі

XIII ст. є не що інше, як феодальний замок — Burg західноєвропейського середньовіччя, але замок не кам’яний і не на неприступних скелях, а дерев’яний і на високому березі ріки. Саме за дерев’яну огорожу місто-город повинен був дістати свою назву. В попередній історіографії питання про існування в давній Русі замків ставили, але розв’язували його негативно, бо звичайно вважали, що замком можна було називати тільки кам’яну споруду, «кам’яне гніздо» феодалів. Але нас передусім повинне цікавити не архітектурне оформлення міст, а їх соціальна природа, їх призначення, і, особливо, їх значення в системі феодального панування. І тут, як нам здається, середньовічний бург і наше місто-фортеця не мають ніякої різниці. І середньовічний західноєвропейський бург, і місто XI — XII ст. Київської Русі — це насамперед центр феодального панування над навколишньою сільською округою. Бурги й міста будуються як для охорони від зовнішніх ворогів, так в не меншій мірі й для охорони феодальних хижаків від селянських повстань. Феодальний характер міста-замка визначався не тільки тим, що міста будувались першими феодалами землі — князями, а й тим, що князівські мужі, посаджені в міста, незабаром перетворювались у місцеву верхівку. В 991 р. було збудоване місто Білгород, а вже під час облоги його печенігами в 997 р. з’явились «старійшини градські». Їх скликає «един старец» для вислухання його поради щодо врятування міста від обложників. Місто Вишгород, мабуть, було засноване Ольгою («бе бо Вышегород град Вользин»), але вже в 1015 р
в Вишгороді були свої вишгородські «болярци».

«Мужи лучшие от Словень, и от Кривичь, и от Чюди, и от Вятичь», які були посаджені в ці міста, були кращими в класовому розумінні. Це, безперечно, була верхівка родоплемінної знаті. Ці кращі люди не тільки складали гарнізони новозбудованих міст, але разом з тим ставали досить швидко місцевими землевласниками, «болярцями», як їх називає літопис. Коли ми будемо розглядати питання про віче, ми постараємось з’ясувати, що названі літописом кияни, чернігівці, володимирці, ростовці, суздальці, переяславці, куряни та ін. є не купці й не промисловці, а якраз місцеві феодали, які зміцніли під охороною міста і жили в своїх міських дворах.

Яке було значення давньоруського міста-замка в системі феодального панування? Ми висловили ряд зауважень про значення так званих князівських міст у розділі, присвяченому питанню про виникнення і розвиток князівського домену. Те, що ми говорили про князівське місто, однаково стосується і до всіх інших міст. Місто XI — XII ст. насамперед було феодальним адміністративним центром для волості, що належала до міста, чи для сукупності волостей. Місто було не тільки постійним пунктом перебування місцевого гарнізону, а й збірним пунктом усіх військових сил даної округи і під час облоги. Далі, місто було і фінансово-адміністративним центром, було центром особливої фінансової округи. В Уставній грамоті Ростислава Смоленського 90 прямо вказується на існування таких фінансових округів: «А во Врочницех (200) гривен, то ти из того взяти єпископу 20 гривен; а в Торопчи дани четыриста гривен, а епископу c того взяти 40 гривен» і т. д. Отже в Смоленській землі місто відало збиранням данини і переховуванням її. Нарешті, місто було і судовим центром для сільського населення, яке зберегло свою незалежність, не

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні