Виникнення і початковий розвиток феодального міста у Київській Русі

повинен був одержувати смоленський єпископ: «А се погородие от Мьстиславля 6 гривен урока, а почестья гривна и три лисици; а се от Крупля гривна урока, а пять ногат за лисицу; а се от Вержавска две гривне урока, а за три лисици 40 кун без ногаты» 91 і т. д.

«Погороддя» не входить у склад звичайної данини: у першій грамоті кн. Ростислав Смоленський уже давав єпископові десяту частину данини з міських фінансових округ. Неважко бачити, що погороддя знову-таки складалось з урока — збору, вираженого в повній грошовій сумі, і з так званого «почестя», яке складалось з натуральних приношень (хутра, меду, риби, ловецького знаряддя, речей хатнього вжитку), а далі переведених на гроші.

Безперечно, що в містах, утворених навколо міст-замків, основною економічною і політичною силою був цей замок навіть і тоді, коли була розірвана пуповина між цим замком і посадом, коли купці й ремісники почали зв’язуватись з господарством округи, яка належала до міста. Місто-посад, безперечно, було довго придатком до міста-замка. Політичне і економічне значення міста-замка визначалось не тільки тим, що купецтво й ремісники все ще мали зв’язки з князівським господарством, не тільки тим, що місто-замок було центром військових сил даної округи, а й тим, що в місті зосереджувались місцеві феодальні групи. Ми цілком певні, що ріст міста-посаду сполучався з ростом міських дворів місцевого боярства, яке належало до міста-замка і було зв’язане з ним військовою службою. Отже місто-замок разом з місцевими феодалами утворювало керівний центр після того, як з’явились справжні міста феодального типу. Це, як було сказано, — кияни, чернігівці, володимирці, куряни та ін. наших літописів, що грають таку велику роль в історії Київської держави в цілому і в історії окремих земель-князівств. Мабуть, ці феодальні групи оселялись безпосередньо коло замків, а купці й ремісники — на місцях, що безпосередньо прилягали до шляхів, зокрема по берегах рік

Наприклад, торговельно-промисловим центром у Києві став Поділ, розташований на березі Дніпра, тоді як феодальні групи сиділи головним чином «на верху». Такий же тип територіального розташування ми спостерігаємо і в Новгороді: і там феодальні групи містились на так званому Слов’янському кінці, навколо старих дружинних центрів (Славно і Городища), а торговельно-ремісничі елементи — на трьох лівобережних: Плотницькому, Неревському і Людиному кінцях. Тут треба відзначити, що в міру росту міста-посаду, звичайно, повинна була змінитись і організаційна структура військового укріплення. Мабуть, у цей період місто-замок перетворюється вже в фортецю, огорожену стінами, будується ряд військових споруджень, які згодом починають називатись кремлем. Але серед міст давньої Русі були міста, що різко виділялись і своїм розміром, і числом населення. Ці міста являють собою великі торговельно-промислові центри. Такими містами були Київ і Новгород.

Дітмар [Мерзебурзький] розповідає в своїй хроніці про надзвичайну величність Києва. Він відзначає, що в ньому, крім великого числа церков, «було 8 ринків і народу незліченна кількість».

Іноді оповідання Дітмара вважають перебільшеними. Але нам здається, що ніяких перебільшень тут немає. В деяких країнах внаслідок вдалого сполучення зовнішніх торговельних шляхів виникають міста, які своїм розміром, числом купців і ремісників, розміром свого торговельного обороту стоять вище рівня економічного розвитку даної країни.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні