Виникнення і початковий розвиток феодальної залежності у Київській Русі

князівського коня). Таким чином, установлення даної норми можна пояснити тільки зближенням юридичного становища холопів з юридичним становищем смердів.

Особливо багато матеріалу, який свідчить про змінене становище холопів у XII ст. в розумінні збільшення їх господарської самостійності і розширення їх публічних і громадських прав, містить Устав кн. Володимира Мономаха. Надзвичайно характерно, що в цьому Уставі вміщений дуже великий комплекс статей про холопів, який звичайно називають Уставом про холопів. Таку виняткову увагу до питання про холопів можна пояснити тільки тим, що становище їх внаслідок дальшого розвитку процесу феодалізації дуже змінюється.

Устав кн. Володимира Мономаха регламентує джерела холопства. Такими джерелами тепер, крім народження від рабині і полону, є: 1) продаж самого себе в рабство; 2) одруження з рабою «без ряду»; 3) тіунство «без ряду». Але цей перелік не є вичерпний. В тому ж Уставі вказуються і інші джерела холопства, а саме: в холопа перетворюється зруйнований купець, закуп, що втік від пана, «коневий тать» і палій. На практиці і в побуті, звичайно, було більше способів поневолення. Можна думати, що законодавство

Володимира Мономаха, який намагався розрядити напружену атмосферу після київського повстання 1113 р

, звузило цей перелік.

Воно повинне було спеціально застерегти, що «вдачь (за іншим списком «въдаче») — не холоп; а и ни по хлебе робять, ни по придатце». Але в деяких списках (наприклад, Карамзінському) ця стаття читається «инии по хлебе робять». Це різночитання, безперечно, відбивало тодішню практику — саме працювали і «по хлебе», и «по придатце».

В історичній літературі не було звернуто уваги на один з дуже цікавих моментів в історії холопства, а саме на факт продавання себе в холопство, перетворення себе в холопа внаслідок одруження з рабою і прийняття посади тіуна «без ряду». Уважно вчитуючись у текст статей, бачимо, що це перетворення вільної людини відбувається без формального примусу. Могли продавати себе навіть за мізерну суму — за півгривни («еже кто купить, хотя и до полугривны»). Все це свідчить про те, що холопи вже в. цей період почали являти головним чином робочу силу феодальної сеньйорії; очевидно, експорт рабів майже припинився. Інакше не можна було б знайти людей, які продавали б себе за дешеву ціну, знаючи разом з тим, що вони будуть відправлені як товар на візантійські й східні ринки. Ніяк не можна уявити собі, що були люди, які виявляли таку необережність, не укладаючи «ряду», знаючи, що ця необережність могла мати своїм результатом продаж у чужоземні країни. Все це можна пояснити тільки тим, що становище вільних людей при чимраз більшому гніті з боку феодалів було таке тяжке, що деякі елементи воліли продавати себе в рабство, одержуючи «хотя и до полугривны», або одружуючись з рабою, або приймаючи посаду туінів і ключників «без ряду».

Крім регламентування джерел холопства, в Уставі Володимира Мономаха є ряд і інших статей, які безпосередньо чи посередньо свідчать про зміну становища холопів.

Передусім треба відзначити статтю про встановлення стягання в розмірі двох гривен за крадіжку «обельним» холопом коня. Отже, за Уставом Володимира Мономаха, встановлена практика стягати за крадіжку з холопів продажі, відкинута

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні