Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Виникнення міст Київської Русі

Дореволюційна історіографія мало цікавилась вивченням міст Київської Русі, а якщо й вивчала їх, то не розбиралась досить чітко в еволюції міських поселень і, особливо, в соціальному змісті цієї еволюції. Радянські археологи — П. П. Єфименко [Єфіменко], В. І. Равдонікас, А. В. Арциховський [Арціховський] — багато зробили для вивчення давньослов’янських поселень і давньоруських міст. Але всетаки й тепер не всі, навіть дуже важливі питання історії поселень Київської Русі в дофеодальний період розв’язані. Багато дуже важливих археологічних об’єктів ще не досить обгрунтовані і вичерпно не датовані. Проте як там воно не е, ми тепер маємо змогу розібратись у питанні про походження і дальшу еволюцію поселень.

Насамперед можна встановити якнайтісніший зв’язок міст IX — X ст. з городищами попередньої стадії розвитку. Городища являють собою невеликі площею поселення (від 20 до 100 — 120 м у довжину). Форма їх різноманітна — круглі, прямокутні, трикутні, овальні тощо. Звичайно вони розташовувались на високих берегах рік, коло круч і ровів. В літературі було відзначено, що городища залягають цілими гніздами, розміщені на невеликій, іноді на зовсім незначній відстані, наприклад за кілометр і менше 37.

Тепер можна вважати встановленим, що городища подібного типу, тобто такі, навколо яких не було слідів поселень, належали великим родинам. А сукупність городищ, розміщених на невеликій відстані одне від одного цілими гніздами, можна вважати поселеннями всього патріархального роду. Археологічні дані дозволяють встановити дальшу еволюцію поселень 38

При розкладі патріархального роду і розпаді великих родин городища насамперед збільшуються розмірами. Нам здається, що типом таких городищ є так зване Борщевське городище, обслідуване П. П. Єфименко 39. Це городище, огороджене валом і ровом, уже має в довжину 180 м, а в ширину 30 — 35 м. В ньому є землянки, вирубані в крейді, квадратної форми, розміром 3,5 — 4,5 м. Ці землянки були зв’язані внутрішніми ходами. Можна припускати, що в них містились окремі родини після розпаду великих родин. П. П. Єфименко датує Борщевське городище VIII — IX ст.

З часом, коли процес розкладу патріархального роду і розпаду великих родин почав завершуватись, городище втрачає своє значення як центр поселення. Вони починають перетворюватись у рефугіуми, тобто в тимчасові пристановища, а навколо них, або навіть незалежно від них, починають поступово виникати відкриті поселення — села. В літературі було вже відзначено, що типом таких городищ є Ковшаровське городище верхнього культурного шару 40.

Це городище міститься на території старого, «великородинного» типу, городища. Воно має нову систему укріплень. Замість валу й рову тут були споруджені дерев’яні укріплення на кам’яному фундаменті, що складалися з стовпів, . вкопаних у землю нижче кам’яної кладки, і горизонтально покладених колод твердого й м’якого дерева. Кам’яна кладка, що являла собою фундамент дерев’яного укріплення, складалась з невеликого брукового каменю. На Ковшаровському городищі було виявлено житло, зроблене з колод і подібне до сучасної простої хати; воно мало слюдяні вікна. Дуже характерно й показово, що верхній культурний шар виявлено не тільки всередині городища, а й за його межами, в безпосередньо прилеглій до нього місцевості, причому на досить великій площі — до 4

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні