Виникнення патріархального рабства у Київській Русі

Досліджений нами процес розкладу сільської общини останньої стадії первісного комунізму був зв’язаний з виникненням класів у Київській Русі. Як і скрізь, у цю стадію суспільно-економічного розвитку виникають перші класи — клас рабовласників і клас рабів 42.

У нас є надзвичайно мало даних для вивчення цього процесу. Джерела — як іноземні, так і руські, — що дійшли до нас, говорять головним чином про торгівлю рабами на східних і візантійському ринках. Але, звичайно, це зовсім не значить, що раби були тільки експортним товаром: при розкладі общин чимраз більше почали використовувати і робочу силу рабів.

Хто в першу чергу ставав рабовласником? Немає сумніву, що насамперед обростали челяддю князі як київські, так і місцеві. Можна припускати, що в їх руках була зосереджена зовнішня торгівля рабами. Святослав хвалився тим, що йому доставляли з Русі челядь. Слідом за князями йшли їх найближчі помічники — дружинники і родоплемінна знать. Можна думати, що оскільки в надрах общин, які розкладались, почало з’являтись велике землеволодіння, то ці перші великі землевласники також стали купувати рабів.

Ми не маємо даних, на основі яких можна було б установити основні джерела рабства в цей період. Але безперечно, що основне значення напочатку мали продаж дітей у рабство, самопродаж, закабалення. Коли ж процес розкладу общини почав виявлятись усе дужче, коли почала розширюватись галузь застосування рабської праці, то князі і верхівка тодішнього суспільства вже почали «ополонятися челядию».

Хоч, як сказано, матеріал про рабство в дофеодальний період Київської Русі надзвичайно бідний, все-таки ми можемо рішуче настоювати на патріархальному характері експлуатації рабів

Про це говорять, насамперед, лінгвістичні дані. Раби, холопи позначались збірним терміном — чада, челядь 8*. Звідси раби, холопи ще в XI — XII ст. часто називаються челядинами. В XI ст. , коли вже намітився процес перетворення холопів у кріпосне селянство, тогочасні джерела дуже добре відтіняють патріархальність відносин між рабами і рабовласниками.

Свого часу в деяких радянських істориків з’явилась була тенденція перебільшувати роль рабства в Київській Русі. Були спроби поставити питання про розвиток рабовласницької формації в добу Київської Русі. Як відомо, ця тенденція була піддана рішучій критиці з боку ленінградських істориків і вже, оскільки відомо, не виявлялась ні в історичній літературі, ні в викладацькій роботі 9*.

«Для того, щоб рабська праця стала пануючим способом виробництва в цілому суспільстві, суспільство мусить досягти значно вищого розвитку виробництва, торгівлі і нагромадження багатства», — говорить Енгельс 43.

Короткий огляд економічних відносин у дофеодальний період Київської Русі показує нам, що того рівня суспільно-економічного розвитку, який, за Енгельсом, був потрібний для виникнення рабовласницької суспільно-економічної формації, звичайно, ми не спостерігаємо: сільська община була далека від остаточного розкладу; ремесло щойно почало відділятись від сільського господарства; торгівля не зачіпала глибин народного господарства; рабство, природно, не встигло вирости в Київській Русі в розвинуту рабовласницьку систему господарства, в особливу рабовласницьку суспільно-економічну формацію. В Київській Русі відбувався процес, за формулою Леніна: «від первісних форм рабства до кріпосництва» 44.

Але рабство, що виникло в умовах і обставинах розкладу общини, почало грати велику роль у справі дальшого її розкладу. За

1 2