Вітамінні препарати

План 

1. Препарати жиророзчинних вітамінів

1. 1. Кретиноїди

1. 2. Кальциферол.

1. 3. Токоферол.

1. 4. Нафтохінон.

2. Препарати водорозчинних вітамінів

2. 1. Тіамін.

2. 2. Рибофлавін.

2. 3. Піридоксин.

2. 4. Кислота нікотинова.

2. 5. Кислота аскорбінова.

2. 6. Біофлавоноїди.

3. Полівітамінні препарати

4. Види вітамінної терапії

Вітамінні препарати — це препарати природних вітамінів (із рослинної і тваринної сировини), синтетичні аналоги вітамінів, або ізомери (вітамери), а також готові кофактори, які входять до складу ферментних систем. Вітамінні препарати регулюють процеси тканинного метаболізму (поряд з мікроелементами, гормональними і ферментними лікарськими засобами), їх застосовують переважно для лікування і профілактики вітамінної недостатності в організмі.

Нижче подано класифікацію вітамінних препаратів за розчинністю і хімічною будовою.

Препарати жиророзчинних вітамінів:

1. Ретинолу ацетат, ретинолу пальмітат.

2. Ергокальциферол, холекальциферол.

3. Токоферолу ацетат.

4. Нафтохінон (філохінон — віт

К,, К2).

Препарати водорозчинних вітамінів:

1. Тіамін.                         5. Ціанокобаламін.

2. Рибофлавін.                6. Кислота фолієва.

3. Шридоксин.               7. Кислота аскорбінова.

4. Кислота                      8. Біофлавоноїди. нікотинова.

9. Вікасол (віт. К3).  

1. Препарати жиророзчинних вітамінів

1. 1. Кретиноїди

Ретиноїди (віт. А) — це група похідних (3-йонону (ретинол, ретиналь, кислота ретиноєва, ефіри ретинолу та ін. ), що мають біологічну активність трансретинолу. Ретинол (тера7гс-9,13-диметил-7-(1,1,5-триметилциклогексен -5-іл-6)-нонатетраен-7,9,11,13-ол) — це ненасичений спирт з п'ятьма подвійними зв'язками — одним у Р-йононовому кільці і чотирма в аліфатичному боковому ланцюгу.

До провітамінів ретинолу належать каротиноїди, що мають активність р1-каротину і можуть перетворюватися в організмі на ретинол.

Ретинол у вигляді його ефірів міститься у тваринних продуктах — риб'ячому жирі (тріски, морського окуня, палтуса), печінці, коров'ячому маслі, молоці й молочних продуктах. Основним джерелом каротину є продукти рослинного походження — морква, петрушка, щавель, обліпиха, червоноплідна горобина, шипшина, абрикоси.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Ретинол (ретинолу ацетат і ретинолу пальмітат) і каротиноїди добре абсорбуються у травному каналі. Вони надходять до тонкої кишки, де за наявності жовчних кислот відбувається емульгування й утворення міцел. Гідроліз ефірів ретинолу і вільних жирних кислот здійснюється неспецифічною панкреатичною ліпазою (холестеролесте-разою).

Вільний ретинол і (3-каротин утворюють у кишках міцели, до складу яких входять жовчні кислоти, холестерин, жирні кислоти тощо. Утворення міцел певною мірою підвищує ефективність абсорбції — ретинолу й каротину. Засвоєння ретинолу в кишках становить 80 —90 % вітаміну, що надходить з їжею. Засвоєння каротину набагато нижче — в середньому 50 —60 %. Обов'язковою умовою його абсорбції є наявність у раціоні жиру і достатньої концентрації жовчних кислот у кишках.

Ретинол, що надійшов до мікроворсинок кишок, знову етерифікується жирними кислотами. Ці ефіри надходять до лімфатичних шляхів і в складі хіломікронів — до печінки. Печінка є основним депо ретинолу, який за потреби надходить до системи кровообігу. У крові ретинол перебуває у зв'язаному стані з білками плазми крові. Перенесення з крові у клітину відбувається внаслідок безпосередньої взаємодії комплексу ретинол — ретинол-зв'язувальний білок зі специфічними рецепторами мембран, після чого вільний ретинол надходить у клітину, а ретинол-зв'язувальний білок повертається до

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13