Визначення та економічне значення лізингу

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об’єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їхні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об’єкти із завершеним циклом виробництва продук­ції (послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання, нерухоме та інше індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб’єк­там господарювання.

Лізинг можна вважати різновидом оренди, так званою посеред­ницькою орендою, що забезпечує інвестування виробничих основ­них фондів за посередництва лізингової фірми. Лізингова фірма набуває майно не для власного використання, а з метою надання його на визначених умовах в користування іншій стороні і отримання з цього прибутку. Об’єктом лізингу не можуть бути земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їхніх структур­них підрозділів.

Різновидом оренди є також прокат, який відрізняється від оренди (найму) і лізингу як строками, так і об’єктами й умовами прокату. Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується, як правило, для задоволення побутових невиробничих потреб без отримання прибутку від користування нею. Наймач не має права на укладання договору піднайму та переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

Лізинг розпочинався як метод купівлі-продажу товарів за відсутності коштів на негайну оплату товарів, кризового стану зі збутом продукції

Застосування оренди із подальшим продажем майна орендарю допомогло багатьом фірмам вижити під час цілої серії затяжних економічних криз. Формування лізингу як підприємницької діяльності пов’язують зі створенням у 1952 році першої незалежної лізингової компанії у США, яка поєднала фінансові послуги з методами купівлі-продажу. Лізингові операції почали розглядати як новий вид фінансування.

Лізинг виконує такі важливі господарські функції:

— забезпечує оновлення та модернізацію основних фондів зав­дяки залученню додаткових інвестицій;

— поліпшує матеріально-технічне забезпечення виробництва сучасними засобами праці;

— суттєво розширює можливості виробників зі збуту машин та устаткування;

— є інструментом активного маркетингу;

— сприяє ефективнішому використанню основних фондів, підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Привабливість лізингу для підприємців полягає в можливості отримати необхідне для господарської діяльності майно за відсут­ності достатніх коштів для його купівлі та на умовах, вигідніших, ніж за договором купівлі-продажу.

Якщо підприємство закуповує необхідне устаткування за рахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів, то фінансує це з фонду розвитку, що формується з прибутку після його оподаткування в установленому законом порядку і, крім того, сплачує податок на додану вартість із купівлі-продажу. При отриманні устаткування в лізинг діє інша схема фінансування виробничих інвестицій. Лізингові платежі, сплачувані орендарем, входять у собівартість продукції, яку він випускає, чи послуг, які надає, а після повної сплати вартості об’єкта лізингу орендар, як правило, стає його власником. Кошти, що витрачаються на оренд­ні платежі та викуп орендованого устаткування, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування.

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні