Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Внесок історичного товариства Нестора Літописця у розвиток української історичної науки

Внесок історичного товариства Нестора Літописця у розвиток української історичної науки

Наприкінці XIX – на початку XX ст. етнографічне вивчення України було невід’ємною складовою наукової діяльності різноманітних наукових організацій, що функціонували в той час у Наддніпрянській Україні. Серед таких наукових інституцій варто виділити Історичне товариство Нестора-літописця, Подільське церковне історико-археологічне товариство, Товариство дослідників Волині (Правобережна Україна), а також Ніжинське історико-філологічне товариство, Харківське історико-філологічне товариство, Історико-філологічне товариство при Новоросійському університеті (Лівобережна та Південна Україна).

На Правобережній Україні однією з найпотужніших наукових інституцій, що досліджувала історію, археологію, етнографію, фольклор, народне право, українську літературу, було Історичне товариство Нестора-літописця. Окремі аспекти діяльності Товариства досліджували М. Колесник [1], С. Наріжний [29], О. Медалієва [28], Л. Баженов [3], О. Нагірняк [27] та багато інших учених. Проте питання, що стосуються етнографічної діяльності Товариства, досліджувалися або фрагментарно, дотично до інших проблем, або взагалі залишалися поза увагою дослідників. Такий стан речей обумовлює необхідність дослідження внеску цієї наукової інституції у розвиток етнографічної науки в Україні в кінці XIX – на початку XX ст.

Наукова новизна нашого дослідження полягає у висвітленні діяльності Історичного товариства Нестора-літописця, характеристиці його внеску у дослідження етнографічних проблем, аналізу етногра- фічних матеріалів, вміщених на сторінках періодичного видання товариства – "Чтений в историческом обществе Нестора-летописца".

Історичне товариство Нестора-літописця діяло в Києві з 1873 до 1931 р. Весь період його функціонування умовно поділяють на три етапи: перший етап (1873–1893), другий етап (1894–1917), третій етап (1917–1931). Для нас найбільшу цікавість представляє саме другий етап діяльності Товариства як період найбільшої активізації його діяльності та зростання авторитету серед громадськості [1, с. 54].

Товариство об’єднувало навколо себе переважно науковців із Києва, меншою мірою – з інших міст. Завдячуючи тому, що Товариством у різні часи керували такі авторитетні вчені-патріоти, як В. Антоно- вич, О

Лазаревський, М. Дашкевич, М. Василенко, у ньому створилися об’єктивні можливості для входження в це об’єднання вчених – прихильників українського національного відродження, зокрема подальшого розвитку української національної гуманітарної науки [3, с. 92].

З іншого боку, діяльність Історичного товариства Нестора-літописця припадає на складний період існування та розвитку власне української науки з яскраво вираженим національним забарвленням. Це був час, коли, за висловом відомого вченого О. Гермайзе, українська наука мала змогу розвиватися двома шляхами: або українофільськи пристосовуватися до обставин, працювати над "южно-русскою" історією, огортаючи все лояльною формою поміркованих висловів, уникаючи всього дражливого для імперської науки; або відверто, безкомпромісно відстоювати своє рідне, національне, українське, окремішнє [2, с. 31–32]. Саме другим шляхом намагалися йти такі авторитетні вчені, як О. Лазаревський, М. Дашкевич, М. Василенко, М. Грушевський, І. Лучицький, О. Левицький, А. Лобода та багато інших, котрі брали безпосередню участь у діяльності Історичного товариства Нестора-літописця, були творцями власне української науки.

Наукова спадщина Історичного товариства Нестора-літописця, діяльність його членів дає нам змогу побачити та висвітлити процес розвитку таких наук, як історія, археологія, правознавство, нумізматика, етнологія, фольклористика, краєзнавство, у ключі об’єктивності та національної справедливості. Протягом 1873–1914 рр. у Товаристві відбулося 500 протокольних засідань, прочитано близько 1000 доповідей та повідомлень з археології, історичної географії, історичного краєзнавства, літератури, мистецтва, фольклору, етнографії [3, с. 92].

Важливою передумовою організації безпосередньо етнографічних досліджень, які проводилися

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні