Внесок історичного товариства Нестора Літописця у розвиток української історичної науки

конце прошлого столетия" [19], "Об отношениях между мещанами и казаками в г. Киеве в XVIII в. " [20], "Материал по характеристике последних киевских сотников" [21]. Значну увагу дослідженню народної культури міста також приділяв О. Левицький, автор "Луцкой старины" [22] а також О. Лазаревський [23]. У цих працях не лише представлено особливості життя населення міст, його чисельності, етнічного складу, занять, а й показуються взаємини між різними соціальними прошарками, загальний стан культури міст.

Важливим є той факт, що на той час найбільше бракувало досліджень не історичного характеру, у яких би у хронологічному зрізі подавалася історія того чи іншого міста, а етнографічного, де б інформу- валося про духовний розвиток українського народу. Такого характеру дослідженнями займалися члени Історичного товариства Нестора-літописця. Прикладами є праці Л. Падалки "По вопросу о времени основания г. Полтавы [24], І. Каманін "Страница из истории Киевского городского самоуправления в XVI веке" [25].

Дослідження іноземних етнічних груп, які проживали на території України, також перебували в центрі уваги членів товариства. Зокрема, етнограф О. Дмитрієвський у дослідженні "Нежинское греческое братство и его устав" [26] з’ясовував основи існування грецької громади та принципи, на яких вона трималася. Першоосновою існування ніжинської грецької громади, як встановив О. Дмитрієвський, було безпосередньо духовне братство, а найбільший внесок у розвиток братства та збереження його самобутньої спадщини зробили безпосередньо купці.

Отже, в період існування, який нараховує декілька десятків років, Історичне товариство Нестора-літописця значну увагу приділяло етнографічним дослідженням. Однак об’єктивні умови розвитку етнографії України не дозволяли в повному обсязі займатися етнографічними дослідженнями, оскільки етнографія як невід’ємна складова українознавства, як наука, яка, маючи національне забарвлення, належала до числа тих наук, які суперечили Російській самодержавній владі. Проте Історичне товариство Нестора-літописця, проводячи засідання, заслуховуючи доповіді, друкуючи матеріали на сторінках "Чтений…", залучаючи до збору етнографічних матеріалів місцеве населення, співпрацюючи з місцевими науковими товариствами та краєзнавчими організаціями, було тією інституцією, діяльність якої сприяла розвитку етнографічної науки, пробуджуючи таким чином національну самосвідомість українства.

Список використаної літератури

1. Колесник М. Історичне товариство Нестора-літописця: основні етапи й напрями діяльності (1872–1931 рр. ) / М. Колесник // УІЖ. – 1989. – № 9. – С. 50–56.

2. Гермайзе О. Праця Київського Наукового Товариства на тлі наукового життя Наддніпрянської України / О. Гермайзе // Україна. – 1929. – № 1–2 (кн. 32). – С. 31–37

3. Баженов Л. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX – на початку XX ст. Становлення. Історіографія. Бібліографія / Л. Баженов. – Хмельницький, 1995. – 256 с.

4. Дашкевич Н. Историческая записка о возникновении и деятельности Исторического общества Нестора-летописца по январь 1898 г. / Н. Дашкевич // ЧИОНЛ. – 1899. – Кн. 13. – С. 17–98.

5. Программа для собирания сведений о древностях (список вопросов, ответы на которые желательно получить к XI археологическому съезду) // ЧИОНЛ. – 1898. – Кн. 12. – С. 146–155.

6. Каманин И. Сведения о заседаниях Исторического общества Нестора-летописца за сентябрь и октябрь 1901 г. / И. Каманин // ЧИОНЛ. – 1901. – Кн. 15. – Вип. IV. – С. 49–94.

7. Левицкий

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні