Внутрішня політика України



План 

1. Проблеми реалізації політичної реформи в Україні

2. Перспективи розвитку і зміцнення партійної системи в Україні 

3. Розвиток ЗМІ як пріоритет у демократизації українського суспільства. Система ЗМІ в Україні  та їхня аудиторія: загальні характеристики.  


1. Проблеми реалізації політичної реформи в Україні

1. Формування політичної системи України слід розглядати як довготривалий і багатоетапний процес, який розпочався ще останніми роками існування СРСР. Протягом 1992-1996 рр. тривало досить складне і суперечливе її становлення. Реальним зрушенням у правовому оформленні політичної системи стало ухвалення у червні 1995 року терміном на 1 рік Конституційної Угоди між Верховною Радою України та Президентом України, у якій були визначені основні положення організації державної влади в Україні, що в цілому відповідали принципам президентської республіки. Проте на цій основі не вдалося належним чином врегулювати взаємини між Верховною Радою і Президентом України, створити ефективні та дієві механізми узгодження інтересів політичних, фінансово-економічних і регіональних еліт.

2. Лише внаслідок взаємних поступок і компромісів стало можливим ухвалення 28 червня 1996 року Конституції України, яка створила правову основу функціонування вищих органів державної влади на принципах президентсько-парламентської республіки

Прийняття нового Основного Закону стало вагомим кроком у реальному утвердженні України як незалежної, суверенної держави. Було підбито остаточну риску під періодом існування України у формі певної модифікації радянської соціалістичної республіки, що була невід’ємною складовою єдиного Радянського Союзу.

Попри певні, зумовлені тогочасними суспільно-політичними реаліями, недосконалості, Конституція 1996 року створювала конституційну базу для подальшого розвитку України як сучасної європейської демократії. У “Загальних засадах” Основного Закону були закріплені найважливіші принципові положення організації суспільного життя і функціонування Української держави на засадах безумовної пріоритетності прав і свобод людини, які при цьому були чітко і достатньо повно визначені у відповідному розділі Конституції. Значним позитивним здобутком стало встановлення повноважень всієї системи органів державної влади.

Водночас Конституція 1996 року не вирішила питання формування дієздатної та збалансованої системи державної влади, не створила ефективні механізми політичної взаємодії і відповідальності її суб’єктів, насамперед уряду і ВР. Склалася ситуація, за якої навіть очевидна недієздатність парламенту за виконання суто формальних вимог не може бути підставою для дострокового припинення його повноважень.

Незбалансованість функціонування політичної системи, що постійно призводила до конфліктних загострень, сут-тєво ускладнювала реалізацію курсу суспільно-політичних і соціально-економічних перетворень. Протягом 1996-1999 років не вдалося повною мірою реалізувати потенціал Конституції через слабкість, а подекуди і відсутність необхідної правової інфраструктури. Дедалі наочнішою ставала необхідність кардинальної політичної реформи, яка б завершила формування в Україні політичної системи європейського зразка, юридично оформила закінчення пострадянського етапу розвитку суспільно-політичних процесів.

3. Стратегічні пріоритети нинішнього етапу політичних перетворень в Україні вперше були принципово визначені у передвиборчій програмі нинішнього Президента України Л. Кучми у 1999 році. Серед них, насамперед, слід відзначити формування політично відповідальної більшості у парламенті на базі широкої суспільної коаліції, створення уряду парламентської більшості, народної довіри і відповідальності, а також запровадження двопалатного парламенту.

Вихідним практичним кроком щодо реалізації зазначених завдань стало утворення

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні