Внутрішня політика України

має довгостроковий характер, і їхнє вирішення стане можливим у процесі загального демократичного розвитку суспільства. Існують, втім, і нагальні питання, які не завжди можуть вважатися проблемами у науково-методологічному сенсі, проте формують загальне негативне тло розгляду ситуації у медіа-просторі України, визначають його не завжди позитивне сприйняття вітчизняною та міжнародною громадською думкою.

Серед таких слід насамперед назвати проблему забезпечення повноцінних сучасних умов для професійної діяльності працівників засобів масової інформації. Недостатній рівень вирішення цієї проблеми дозволяє певним політичним силам вдаватися до відповідних спекуляцій, формуючи у вітчизняної та міжнародної громадськості уявлення про значні проблеми із забезпеченням свободи слова в Україні. Ця проблема стала постійним чинником міжнародних відносин України, насамперед з європейськими структурами. Встановлення процедури постійного моніторингу Парламентської асамблеї Ради Європи стосовно дотримання Україною зобов’язань у галузі забезпечення свободи висловлювань, свободи слова тощо, низькі місця у рейтингах світових організацій, таких як “Репортери без кордонів” або Міжнародна асоціація преси, присвоєння Україні ярлика “країни, де відсутня свобода слова” негативно впливають на міжнародний імідж України, на сприйняття власної країни українським суспільством.

Серед основних проблем у цьому зв’язку слід назвати: випадки кримінальних посягань проти працівників ЗМІ, так звану проблему “цензури” ЗМІ, обмеження доступу до інформації, питання соціальної незахищеності журналістів у їхніх відносинах із засновниками ЗМІ тощо. Зазначені питання стають потужними негативними чинниками розвитку процесів в інформаційній сфері України, проте їхній розгляд як в Україні, так і за кордоном часто характеризується значною упередженістю, зводиться до аналізу окремих, доволі часткових, випадків, що подаються як ознака певного системного явища

Як наслідок - відбувається принципова підміна проблемного системного підходу до соціальних явищ спекуляціями на частковостях, що ретушує глибинну сутність проблем, а через це - значно обмежує можливості для їхнього вирішення.

Детальний аналіз головних проблем вітчизняного медіа-простору свідчить, що проблема гарантування свободи слова стає похідною від завдань забезпечення свободи преси, створення необхідних інституційних умов для функціонування економічно й ідеологічно незалежних як від державної влади, так і від бізнес-політичних гравців засобів масової інформації. Причому йтиметься не лише про практику органів державної влади, яка реально стає дедалі більш прозорою й цивілізованішою, а про дієві зусилля як професійних об’єднань журналістів, так й інших інститутів громадянського суспільства щодо контролю за дотриманням вже чинних правових норм.

Проблеми ЗМІ не вичерпуються їхніми відносинами з органами державної влади, які, до речі, доволі досконало законодавчо врегульовані. Значно більше колізій і обмежень професійної діяльності журналістів виникає у площині взаємовідносин між журналістськими колективами та власниками ЗМІ. Як зауважив Президент України у своєму виступі перед працівниками ЗМІ 5 червня 2003 року: “На зміну партійній цензурі прийшла цензура грошового мішка, можливо - ще страшніша, ніж комуністична”.

До речі, і сучасна європейська модель ЗМІ не спроможна запобігти конфліктам журналістів із органами влади, бізнесом, іншими суспільним інституціями, що виникають на ґрунті боротьби за реалізацію прав і свобод громадян, забезпечення функціонування демократії. Про це, зокрема, свідчать загальноіталійський страйк-протест журналістів, який відбувся 10 червня 2003 року, заяви польських журналістів про утиски ЗМІ у Польщі тощо. Проте у розвинених демократіях існують законодавчо визначені, відпрацьовані й перевірені часом механізми та процедури розв’язання цих суперечок, уникнення негативних сценаріїв розвитку

<< 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні