Водяна пара в атмосфері, вологість повітря

Випаровування - це кількість водяної пари, яка випарувалася й поступила в повітря. Швидкість випаровування залежить від багатьох причин, але головним чином від температури повітря й вітру. Зрозуміло, що чим вище температура, тим більше випаровування. Але вітер, постійно переміщує насичене водяною парою повітря, приносить в дане місце постійно нові об`єми сухого повітря. Навіть слабкий вітер швидкістю 2-3 м/с збільшує випаровування втричі. На випаровування також впливають характер рельєфу, рослинність і т. д.

  Однак через нестачу вологи в даній місцевості випаровування буває значно нижчим, ніж могло би бути при даній температурі. Кількість води, яке могло би випаровуватись при даній температурі, називається випаровуваністю. Інакше кажучи випаровуваність - це потенційно можливе випаровування в даній місцевості. І випаровування і випаровуваність вимірюються в міліметрах (мм) шару випаруваної води за конкретний період - мм/рік і т. д.  

  На земній поверхні постійно відбуваються два протилежні процеси: зрошення місцевості опадами і осушення її випаровуванням. Зволоженість території характеризує коефіцієнт зволоження, під яким розуміється відношення суми опадів до випаровуваності. Зволоження буває надмірним, коли коефіцієнт зволоження більший за 1, достатнім, коли коефіцієнт зволоження дорівнює 1, недостатнім, коли коефіцієнт зволоження менший за 1 і бідним, коли коефіцієнт зволоження менший за 0,6. Так коефіцієнт зволоження в лісній зоні дорівнює дорівнює 1,0-1,5, в лісостеповій - 0,6-1,0, в степовій - 0,3-0,6, в напівпустелях - 0,1-0,3, в пустелях - менший 0,1.

  В атмосфері завжди є певна кількість вологи у виді водяної пари, яка поступає туди в результаті випаровування з водної поверхні й поверхні суші. Інакше кажучи, повітря завжди містить вологу у вигляді молекул (пари), крапель і кристаликів льоду.  Вологість повітря - це вміст в ньому водяної пари. При умові достатнього надходження вологи в атмосферу, вологість залежить від температури повітря

Чим вища температура повітря, тим більшу кількість водяної пари воно може вмістити. Так в 1 м3 повітря при температурі 30оС може вміститись 30 г вологи, при 20оС - 17,3 г, при 0оС - тільки 4,8 г. При від`ємних температурах вологоємність повітря помітно падає і вже при -10оС в 1 м3 повітря може вміститись тільки 2,3 водяної пари. Отже, хід вологості паралельний ходу температури. Зазвичай вологість більша вдень, ніж вночі. На протязі року найбільша вологість зазвичай влітку, найменша - взимку. В низьких широтах, де повітря значно холодніше, вологість більша, ніж в середніх та високих.  

  При певній температурі повітря може містити відповідну кількість вологи (водяної пари). Межа вмісту водяної пари в повітрі при даній температурі називається максимальною вологістю.  Абсолютною вологістю називається фактична кількість водяної пари в повітрі в даний момент, виміряне в г/м3. Відносна вологість - це відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене у відсотках.  

  Повітря, яке має максимальну вологість, називається насиченим. На відміну від нього ненасичене повітря ще може поглинати водяну пару. Однак при нагріванні насичене повітря стає ненасиченим, а в випадку охолодження -перенасиченим. В останньому випадку починається конденсація.  Конденсація - це згущення зайвої водяної пари і перехід її в рідкий стан, утворення дрібних крапель води. Як насичене, так і ненасичене повітря може стати перенасиченим при піднятті повітряної маси вверх, бо при цьому вона сильно охолоджується. Охолодження можливе також при охолодженні ґрунту в даному місці і при проникненні теплого повітря в холодну місцевість.

  Конденсація може відбуватися не тільки в повітрі, а й на земній поверхні і різних предметах. В

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні