Вогнепальні рани - характеристика та надання допомоги при пораненнях
Як зазначено вище, метою первинної хірургічної обробки є вирізування зруйнованих і нежиттєздатних тканин, що може проводитися під місцевою анестезією і під наркозом.
Перед хірургічною обробкою рани хірург має чітко уявляти напрямок ранового каналу, крізь які тканини й утворення він проходить. Це легко зробити у випадку наскрізних поранень, оскільки шляхом зіставлення вхідного і вихідного ранових отворів удасться досить точно визначити проекцію ранового каналу. При сліпих пораненнях, коли складно встановити шлях ранового каналу, можна приблизно визначити його напрямок шляхом огляду й обмацування ушкодженої ділянки.
Хірургічну обробку вогнепальної рани з переломом кістки краще робити після того, як зроблено рентгенівський знімок у двох проекціях, за яким визначають розташування й кількість кісткових уламків, наявність і розташування сторонніх тіл.
Вивчаючи рентгенівський знімок, можна навіть ймовірно визначити, які з кісткових уламків пов’язані з м’якими тканинами, а які є ізольованими. Так, дрібні кісткові уламки, розташовані на значній відстані від місця перелому, здебільшого є цілком позбавленими зв’язку з м’якими тканинами («вільні уламки»). Більш значні уламки, розміщені поблизу від місця перелому, можуть зберегти зв’язок із живими тканинами
Хірургічну обробку розпочинають з розсічення вхідного і вихідного ранових отворів, яке здійснюють за віссю кінцівки й обов’язково відповідно до напрямку м’язових волокон. Довжина розтину має бути достатньою для того, щоб можна було, розвівши розсічену рану гачками, проникнути в її глибину.
Чим більша довжина розтину, тим краще вдається опрацювати рановий канал. При хірургічній обробці наскрізних поранень, які мають довгий рановий канал, вирізування роблять з боку вхідного і вихідного отворів.
Після розсікання шкіри і фасції рану розкривають гачками і вирізають ножицями зруйновані нежиттєздатні тканини. Визначення життєздатності тканин є досить складним, якщо обробка здійснюється в ранні терміни після поранення, оскільки за короткий час, який минув після поранення, зовнішній вигляд їх, особливо колір, ще дуже мало відрізняються від вигляду нормальних живих тканин. Після видалення явно зруйнованих тканин продовжують вирізання стінок рани, визначаючи життєздатність тканин за кровотечею, властивою живим тканинам, а життєздатність м’язів — за спроможністю скорочуватися в момент перерізання м’язових волокон. Чим краще вдається зупинити кровотечу за ходом вирізування, тим краще можна визначити вигляд і життєздатність стінок ранового каналу.
Закінчивши вирізування рани з боку вхідного отвору, розсікають вихідний отвір і опрацьовують ту частину ранового каналу, яку не вдалося опрацювати шляхом розсікання вхідного отвору.
Правильне виконання хірургічної обробки полягає в повному вирізуванні зруйнованої тканини по всій довжині ранового каналу від вхідного до вихідного отвору, а у разі сліпого