Вплив витрат на ціни

витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.

В одній і тій самій галузі діють не однакові, а зовсім різні фір­ми з різними масштабами, організацією і технічною базою вироб­ництва, а отже, і з різним рівнем витрат. Порівняння середніх витрат фірми з рівнем ціни дає можливість оцінити становище цієї фірми на ринку.

В умовах досконалої конкуренції за будь-якого рівня ціни існує свого роду «зовнішня межа», за якої виробники або вступають у дану галузь, або виштовхуються з неї. Підвищення ціни обумовлює появу нових фірм і збереження старих. Зниження ціни призводить до того, що підприємства з високим рівнем витрат стають збитковими і повинні залишити ринок.

На рис. 17 показано три можливі варіанти положення підприємства на ринку. Якщо лінія ціни р лише торкається кривої середніх витрат АС в мінімальній точці М (рис. 17 а), то ми маємо справу з так званою граничною фірмою. Вона за даного рівня цін у змозі покрити лише свої мінімальні середні витрати, і їй байдуже, залишитися в даній галузі чи ні. Точка М в даному разі є точкою нульового прибутку.

Варто особливо підкреслити, коли говоримо про нульовий прибуток, ми не маємо на увазі, що гранична фірма взагалі не одержує ніякого прибутку

У витрати виробництва включаються не тільки витрати на сировину, устаткування, робочу силу, а й відсоток, який фірми могли б одержати на свій капітал, якби вкладали його в інші галузі. Інакше кажучи, нормальний прибуток як нормальна віддача від капіталу, обумовлений у результаті конкуренції в усіх галузях з однаковим рівнем ризику, є складовою частиною витрат. Звичайно чинник підприємництва розглядається як постійний. У зв’язку з цим нормальний прибуток відноситься на постійні витрати.

Якщо середні витрати нижче ціни, то фірма, перебуваючи у стані рівноваги, одержує в середньому прибуток більший, ніж нормальний прибуток, тобто одержує надприбуток.

Нарешті, якщо середні витрати за будь-якого обсягу виробництва вище ринкової ціни, то дана фірма зазнає збитків і збанкротує, якщо не буде реорганізована чи не піде з ринку.

Динаміка середніх витрат фірми характеризує її позиції на ринку, однак сама по собі не визначає лінії пропозиції і точки оптимального обсягу виробництва. Справді, якщо середні витрати нижче ціни, то можна лише стверджувати, що в інтервалі від Q1 до Q3 знаходиться зона прибуткового виробництва, а за обсягу виробництва Q2, якому відповідають мінімальні середні витрати, фірма дістає максимальний прибуток на одиницю продукту (рис.  5. 17 б). Однак, чи означає це, що обсяг виробництва
Q2 — оптимальний обсяг виробництва, де фірма досягає рівноваги? Виробника, як відомо, цікавить не прибуток на одиницю продукції, а максимум загальної маси одержуваного прибутку. Лінія середніх витрат не показує, де досягається цей максимум.

Щоб зрозуміти, чи є вигідним виробництво додаткової одиниці продукції, підприємцю необхідно порівняти можливу зміну доходу зі зміною величини валових витрат.

Витрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції, називаються граничними, чи маржинальними, витратами
(МС

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні