Загальна характеристика організації
План
- Організація як універсальна категорія: основні підходи.
- Генезис організації.
- Властивості організації.
- Принципи організації.
- Система законів організації.
1. Організація як універсальна категорія: основні підходи
Організації оточують сучасну людину впродовж усього її життя. В організаціях — дитячих садах, школах, інститутах, установах, клубах, партіях — люди проводять величезну частину свого часу. Організації (підприємства) створюють продукцію і послуги, споживаючи які людське суспільство живе і розвивається; організації (державні установи) визначають порядок життя в суспільстві та контролюють його дотримання; організації (громадські) є засобом вираження наших поглядів та інтересів. У кінці XX ст. організація стала фактично універсальною формою суспільного життя. Якщо революції XIX ст. (духовні і політичні) перетворили людину з істоти патріархальної в суспільну, то революції наступного століття зробили її людиною організації.
Поняття «організація» належить до провідних категорій організаційної науки.
Організація (від лат. ог§апіге — повідомляю, стрункий вигляд, влаштовую) може бути визначена як різновид соціальних систем, об’єднання людей, що спільно реалізовують певну загальну мету та діють на основі певних принципів і правил.
Організація — елемент суспільної системи, найпоширеніша форма людської спільності, первинний осередок соціуму.
Організація — об’єкт та суб’єкт суспільства
Автори популярного американського підручника «Основи менеджменту» М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі зазначать: «Організація — це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей». Однією з ознак організації вони називають наявність принаймні двох осіб, які об’єднані загальною метою, і вважають себе частиною однієї групи. Таким чином, організація пов’язана з групою осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети.
Різноманіття трактувань терміна «організація» зумовлює необхідність їх осмислення, аналізу та узагальнення. Визначаючи семантичне значення слова «організація», основоположник організаційної науки А. Богданов у своїй фундаментальній праці «Тектологія. Загальна організаційна наука» писав: «Всяка людська діяльність об’єктивно є організуючою або дезорганізуючою»1. У буденній мові поняття «організувати», «організація», «організаційна діяльність» мають вужчий, більш спеціальний зміст. Найчастіше термін «організувати» означає згрупувати людей з певною метою, скоординувати та регулювати їх дії в контексті доцільної єдності. Однак при глибшому аналізі, як відзначає А. Богданов, це поняття стає набагато ширшим і належить «не тільки до людських активностей», до робочої сили, до засобів виробництва, але і до живої та неживої природи у всіх її проявах. «Природа — великий перший організатор, і сама людина — лише один з її організованих витворів»1.
Виходячи зі сказаного вище, поняття «організація» в ширшому сенсі можна визначити: по-перше, як «внутрішню впорядкованість, узгодженість, взаємодію більш-менш диференційованих та автономних частин цілого, обумовлену її будовою»; по-друге, як «сукупність процесів або дій, що приводять до утворення і вдосконалення взаємозв’язку між частинами цілого»; по-третє, як «об’єднання людей, що спільно реалізовують деяку програму або мету та діють на основі певних процедур і правил». Якщо перші два визначення взаємодоповнюють один одного і характеризують організацію як