Загальна характеристика професії Кравець

Історія професії "Кравець"

В давнину кравці виконували розкрій одягу по так званих «патронах» мсекі передавались від батька до сина по спадковості, мірки з фігури знімали лише для визначення довжини і ширини одягу. Багато століть деталі одягу одержували «муляжним» методом. Суть якого закачалась в тому, що кравці для одержання викройок деталей одягу на фігуру людини або макета наколювали тканину або бумагу згідно ескізу моделі,обкреслювали контури деталей, які пізніше уточнювались при розкрої та примірках. Лише в 18 ст. появились перші журнали мод, в яких приводились контури деталей крою у вигляді зарисовок, якими могли з’явитися перші креслення викройок деталей, які створювались по простим розрахункам, а також створювались перші системи кройки. Кравці застосували в своїй практиці розрахунково – мірочну систему, яка базувалась на розрахунку мірок фігури по головним розмірним ознакам. Професія кравців необхідна, щоб задовольнити найвибагливіші смаки жінок та чоловіків в одязі. Один з відомих англійських фахівців стверджує, що 55% враження, яке людина справляє на оточення, залежить від того, який у неї вигляд, і лише 7% успіху – від того, що вона говорить. Кравці керуються в своїй роботі тим, що чоловікам і жінкам для успіху у справах необхідні не лише розум, досвідченість, почуття гумору, але, зрештою і вміння добре одягатися. Уміння одягатись не є таємницею за сімома замками. Кожна жінка може бути одягнена зі смаком якщо стежитиме за тим, щоб одяг відповідав її характеру, віку, удові тіла тощо. Кравці допоможуть правильно підібрати фасон моделі, враховуючи вимоги моди, правильно підібрати одяг стосовно типу жінки, для якого його призначено, підкреслити достоїнства і по можливості приховати вади фігури. Розкроювали одяг раніше просто «на око». Наприклад, жителям Півночі достатньо виміряти довжину мізинця, щоб викроїти «кухлянку» - сорочку із оленячого хутра (вона ж і шуба)

Вони і без мізинця її зкроять, так як кухлянка «безрозмірна». При цьому її покрій не примітивний, а навіть можна ствердити складним, незрозумілим з першого погляду моделі, яка добре розуміється на системах покроїв. Вся справа в тому, що цей покрій виник «сам собою» із незкроєних шкір, накладали спочатку на спину потім прикріплювали рукави, капюшон, а потім добавляли перід, складаючи шматочки шкір потрібного розміру, інколи це було подібною до латок. По швах розміщували прикраси, орнаменти із білого і темного хутра, підвіски із шкіри, пізніше оздоблювали камінням, бісером, нитками кольоровими. Для зшивання шкур використовували кістяні голки. У якості ниток використовували сухожилля тварин. Кроїли шкуру спеціальним ножем. Європейський крій також має довгу історію розвитку «записану» в народних костюмах. Самий аристократичний одяг не виник сам по собі – і придворний мундир, і вишуканий наряд дами в припудреній перуці і блискучий фрак дипломата або диригента – всі вони походять від «незметних» родичів. В ательє закрійники виконують роботу художника – модельєра, конструктора, добре знають весь технологічний процес, но операції виконують спеціальні майстри: зметувальниці, рочниці, мотористки, прасувальниці. Кравці самі і художники і конструктори, і технологи, вони досконало знають весь технологічний процес і грамотно його виконують. Вони мають можливість з повною увагою врахувати всі неповторні особливості фігури замовника; обличчя, манери рухатись, носити одяг. Потрібно відмітити, що примірка є самою творчою частиною роботи. Тут можна замаскувати природні

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні