Загальні принципи лікувально-евакуаційного забезпечення населення під час надзвичайних ситуацій
Загальні принципи лікувально-евакуаційного забезпечення населення під час надзвичайних ситуацій
Втрати під час катастроф, як правило, виникають раптово, їхня кількість зазвичай перевищує можливості місцевої об’єктової, а інколи і територіальної охорони здоров’я у наданні потерпілим медичної допомоги в оптимальні для порятунку їхнього життя терміни і запобіганні небезпечним ускладненням.
Тривалий час наданням медичної допомоги під час катастроф займалися переважно військові лікарі. Вони інтуїтивно усвідомлювали і потім науково обгрунтували (М. І. Пирогов, 1896), що за таких ситуацій принципи і методи, які застосовуються в звичайних умовах, є малоефективними, тому вкрай необхідні особливі організаційні принципи з одночасною зміною тактики діяльності лікаря. Аналіз проблем надання допомоги в НС і катастрофах доводить, що між принципами надання медичної допомоги під час катастроф як у мирний, так і у воєнний час істотної різниці немає.
Оптимізація термінів екстреної медичної допомоги є визначальним показником ефективності роботи охорони здоров’я в надзвичайних ситуаціях, оскільки від максимального скорочення часу від моменту отримання травми до надання медичної допомоги залежить наслідок багатьох видів уражень. Тому пропонують заходи організаційного характеру, об’єднані поняттям «лікувально-евакуаційне забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях» (ЛЕЗ). Порятунок життя потерпілих і збереження здоров’я населення в районі лиха багато в чому залежать від чіткої взаємодії аварійно-рятувальних медичних сил швидкого реагування, організації етапної системи надання екстреної медичної допомоги потерпілим
Сутність ЛЕЗ полягає в організації своєчасних і послідовних заходів щодо надання медичної допомоги і лікування уражених на етапах медичної евакуації з обов’язковим транспортуванням уражених з осередку стихійного лиха до лікувальних установ відповідно до характеру отриманого ушкодження, тобто за медичними показаннями. Існує необхідність розробки єдиної концепції (доктрини) патогенезу, діагностики і лікування різноманітних уражень, яка є обов’язковою для всіх медичних працівників. Разом з однаковою класифікацією і медичною документацією це забезпечує послідовність проведення лікувальних заходів на етапах медичної евакуації.
Своєчасність їхнього виконання досягається швидким введенням до осередку катастрофи сил і засобів охорони здоров’я, правильною організацією їхньої роботи і раціональною евакуацією потерпілих за межі районів лиха. При цьому потерпілих послідовно забезпечують всіма необхідними видами медичної допомоги: перша медична, долікарська, перша лікарська, кваліфікована, спеціалізована медична.
Етап медичної евакуації — це сили і засоби охорони здоров’я, розгорнуті на шляхах медичної евакуації і призначені для прийому, медичного сортування, надання певних видів медичної допомоги ураженим і (за необхідності) підготовки їх до по дальшої евакуації. Під час стихійних лих і катастроф нині прийнята двоетапна система лікувально-евакуаційного забезпечення уражених з евакуацією за призначенням.
На першому етапі медичної евакуації, призначеному переважно для надання долікарської і першої лікарської допомоги, діють ті, що збереглися в зоні лиха, лікувальні установи, пункти екстреної медичної допомоги, розгорнуті бригадами швидкої медичної допомоги, фельдшерськими і лікарсько-сестринськими бригадами, що прибули до осередку катастрофи з поблизу розташованих лікувальних установ, а також медичні пункти і лікарсько-сестринські бригади військових частин, залучені для проведення рятувальних робіт.
На другому етапі медичної евакуації діють лікувальні установи, що існують і функціонують