Західні школи і напрями у вивченні історії первісності

зміст

ЗМІСТ. 2

ВСТУП. . 3

ВИСНОВОК. . 24

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ. . 25

 


ВСТУП

Первісна історія постає перед нами як рання історія антропогеосфери – закономірного етапи розвитку природи. Таким чином на питання закон чи випадок управляли становленням людства можна відповісти, що закон і тільки закон. Історична наука переконливо доказала, що трудова діяльність народних мас і особистості, які відомі нам і не відомі (із-за неписаної історії), відіграли ці особистості видатну роль у винайденні, застосуванні і використанні знарядь праці, які пройшли еволюцію від кам’яного рубила до сучасного комп’ютера.

З розпадом СРСР у Східній Європі відбулася принципова зміна в розумінні вченими історії людства. На зміну загальноприйнятому в радянській науці стадіальному або формаційному підходові до історичного процесу прийшов так званий цивілізаційний, який передбачає багатоваріантність історичного розвитку різних регіонів планети.

Прихильники формаційної концепції розглядали історію як єдиний/мо­гутній потік, що послідовно проходив через обов'язкові для усього людства стадії, або формації: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталіс­тичну, комуністичну. Історія уявлялася як серія послідовних і неминучих для всіх народів фаз розвитку, таким собі магістральним шляхом прогресивної трансформації від простих до складніших, досконаліших форм суспільного устрою та культури. Стадіальна концепція історії людства нагадувала еволюцію біологічних форм життя на землі, оскільки формувалася під потужним впли­вом великих відкриттів біологів XVIII—XIX ст. , зокрема Ч. Дарвіна. Відкрит­тя вражаючої картини еволюції життя від найпростіших одноклітинних бак­терій до людини настільки вплинуло на суспільну свідомість, що принципи біологічної еволюції живої матерії почали переносити й на інші науки.

Прямолінійно-стадіальна формаційна теорія історії людства, що лежить в основі марксистської історичної концепції, по суті є реліктом еволюціонізму XIX ст. В СРСР вона законсервувалася до кінця XX ст

з двох причин. По- перше, біля її витоків стояли класики марксизму К. Маркс і Ф. Енгельс. По- друге, декларуючи універсальність згаданих стадій-формацій, історики-марк- систи передрікали невідворотність руху всього людства до комунізму.

Та від початку XX ст. в Європі поступово утверджується нове бачення історії як багатоваріантного процесу, який по-різному протікав у різних регіонах. Творцями даної цивілізаційної концепції всесвітньої історії були Освалвд Шпенглер та Арнольд Тойнбі. Вони розглядали історію людства як боротьбу за місце під сонцем окремих цивілізацій — єгипетської, греко-рим- ської, китайської, західнохристиянської, східнохристиянської, мусульманської та ін. Кожна з них, маючи власну долю в межах великих територій (іноді цілих континентів), визначала своєрідність їх історичного розвитку.

А. Тойнбі вказував на багатоваріантність розвитку людства, починаючи з виникнення 5 тис. років тому перших цивілізацій, формальними показниками яких є державність, міста, писемність, класове суспільство. Досягнення сучас­ної археології дають підстави стверджувати багатоваріантність розвитку людства з часів його зародження, тобто задовго до появи перших цивілізацій.

Ще недавно антропогенез (походження людини) уявлявся єдиним, прогре­сивним процесом, що складався з послідовних, генетично пов'язаних стадій розвитку людських істот. Вважалося, що від австралопітеків походить людина вміла — прямий пращур пітекантропа, від якого народився неандерталець, який трансформувався в людину сучасного типу. Як показали новітні дослідження, усі ці форми людських істот далеко не завжди являли собою послідовні стадії еволюції мавпи в людину. Це були достатньо самостійні різновиди гомінід, що нерідко мешкали по сусідству, конкуруючи, а нерідко й полюючи один на одного. Справді, людина вміла жила поруч із різними австралопітеками та ранніми пітекантропами. Останні співіснували в Європі з ранніми неандертальцями, а в Африці й,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні