Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи

монополіста, який контролює галузь. Якщо монополіст стикається з деяким попитом на продукцію галузі і бажає максимізувати валовий прибуток, що він повинен зробити? За визначенням валовий прибуток дорівнює валовому доходу мінус валові витрати (у символах — ВП = ВД – ВВ = (Р ´ q) – ВВ).

Монополія максимізує свої прибутки, установлюючи обсяг виробництва на такому рівні, де ГВ = ГД. Часто це означає, що ціна Р > ГД. Через те що ціна більша від граничних витрат, монополіст, який максимізує прибуток монополій, зменшує обсяг виробництва порівняно з тим, що був у галузі за умов досконалої конкуренції.

Цю рівновагу, яка максимізує прибуток, показано на рис.  21. 3.

Лінія попиту на продукцію монополіста DD відповідає галузевій кривій. Якою буде рівновага максимального прибутку для монополіста? Це видно на рисунку в точці Е — на перетині кривої ГВ та кривої ГД. Оптимальною ціною для монополіста буде точка G на лінії DD, що лежить вище від точки Е. Ця ціна відповідатиме монопольній, тобто вона набагато вища від граничних витрат та конкурентної ціни і дає змогу монополісту привласнювати значний монопольний прибуток. Водночас монополіст змен­шує обсяги виробництва порівняно з тим, що були б за умов досконалої конкуренції.

Хоча багато монополій і олігополій зацікавлені в отриманні такого прибутку, проте є чимало перешкод: контроль державних органів, можливість і бажання проникнення інших великих корпорацій у дану галузь, щоб скористатися можливістю отримати високий монопольний прибуток. Однією з перешкод монопольної мак­симізації прибутку є той факт, що поряд з монополіями і оліго­поліями існує велика кількість немонополістичних підприємств.

У зв’язку з тим, що монополізація виробництва призводить до штучного зниження обсягів виробництва і його ефективності, а монополії завдяки цьому одержують надвисокі прибутки, тому практично в усіх країнах діє антимонопольне законодавство.

3

Фінансово-монополістичний капітал. Фінансово-монополістична олігархія

Сутність фінансово-монополістичного капіталу. Зміни, які відбувалися у сфері виробництва під впливом концентрації і централізації капіталу, сприяли виникненню таких самих процесів і в банківській сфері. Великим корпораціям потрібні були великі кредитори. Почала зростати концентрація банківського капіталу. На рубежі ХІХ—ХХ ст. на зміну звичайним спеціалізо­ваним банкам прийшли великі банківські корпорації.

Концентрація грошового капіталу в банках докорінно змінила їх становище і вплив. Банки одержали можливість у значній, а часто й у вирішальній мірі впливати на спрямованість господарського розвитку промислових та інших корпорацій; вони перетворились у розрахунково-кредитні центри національної економіки. Банківський кредит почав відігравати важливу роль у фінансуванні відтворення і нарощуванні грошового капіталу, необхідного будь-якому капіталістичному підприємству для безперервного відновлення і розширення виробництва.

Водночас із підвищенням ролі банків у економіці виникають нові форми зв’язків між банками і промисловими корпораціями. Крім власне кредиту ці форми зв’язків включають систему участі в капіталі, особисту унію, управління капіталом за довіреністю і т.  д. Форми і характер зв’язків банків із промисловістю та іншими галузями розкривають суть фінансового капіталу.

Вирішальне значення має система участі в капіталі — взаємне володіння нефінансовими і банківськими корпораціями частками акціонерного капіталу. Створюється багатоступенева система володіння великими пакетами акцій, яка дозволяє обплутати сіткою фінансової залежності цілі сфери економіки.

Розвиток системи участі веде до прямого зрощування банківських і нефінансових корпорацій — промислових, транспорт­них,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні