Історія Тернополя

Історія Тернополя

     Міста, як і люди, мають неповторні обличчя і долі. Одні одразу, з часу заснування, як спалах, інші впродовж століть свого розвою утверджували власту славу і значимість у реєстрі української історії. Тернопіль -отча колиска багатьох поколінь - нерозривно пов’язаний із тими, хто тут народився, гідно продовжив справи нащадків топільчан, які звели місто на Сереті і передали у спадок, як заповіт, нам - розбудовувати його, сумлінно працювати і примножувати правічнідуховні святині, щоб бути повновладними господарями рідної землі, щоб гості милувалися її красою і гордилися нами.

     Тернополю судилося виростати на перехресті багатьох доріг, яким йшли не лише друзі, а й вороги. Місто, не раз сплюндроване длщенту чужинцями, знову піднімалось із руїн, щоб по праву його називали столицею галицького Поділля.

     . . . І ось перед нами мальовниче стародавнє місто Тернопіль - нині один із адміністративних, економічних та культурних центрів області у складі Української держави. З якого боку Ви не потрапили б сюди, Вас зустрінуть нові багатоповерхові житлові та промислові споруди та мілі чепурні будиночки обіч тихих вулиць, уквітчаних ошатним різнобарв’ям кущів і плодових дерев, ніжні острівці скверів, тінисті привілля парків і чудове голубе плесо Тернопільського ставу. В їх тло органічно вписуються, як коштовні діаманти, уцілілі архітектурні будівлі минулих епох.

     Однією із найдавніших споруд, що зберегляся до наших днів і з якою пов’язана перша письмова згадка про Тернопіль, є замок. У 1540 р. польський король Сигізмунд І видав грамоту краківському каштелянові Яну Тарновському про його заснування і володіння землею навколо цього міста. Будівництво фортеці на березі Серету в урочищі Сопіпільче (Топільче) тривало вісім років. Місце для оборони від ворогів було вибране не випадково. В урочищі Сопільче, як засвідчують археологічні дослідження , з давніх-давен жили українці, які мали добрий природний захисть від нападників : з одного боку, непрохідні торф’яні улоговини, зарослі терном, з другого ріка Серет і її притока Рудка

Замок із своїми фортифікаційними спорудами ще надійніше зміцнив охорону Українських земель.

  Навколо замку почало розвиватися місто, яке 1548р. отримало магдебурське право , тобто самоврядування, а також право влаштовувати ярмарки і мати склади на товари для закордонних купців. До Тернополя з’їжджалися купці з усієї Європи і Сходу. А замок після того, як його у 1672 р. знищили турецькі завойовники було відбудовано як палацову споруду на початку 19 століття у новому стилі - подібно до великого палацу у вигляді каре з невеликим двором всередині. Болокам’яна різьба стриманих форм добре в’яжеться з великими площинами стін. Цю споруду сильно зруйнували смерчі першої і другої світових воєн. Замок реставровано у 1951 р. , і нині у ньому Палац спорту.

      Крім замку, збереглася Надставна церква - церква Воздвиження Чесного Хреста, що була споруджена на початку XVI ст. на фундаменті древнього храму, історія якго сягає часів України-Русі. Будівля - це тридільний храм без бань. Другу церкву - Різдва Хрестового, як засвідчує фундаційний напис, почали мурувати 15 червня 1602 р. і закінчили 4 серпня 1608 р. під орудою відомого муляра Леонтія. А у 1636 р. було

1 2 3 4