Історія міста Шепетівки

Історія міста Шепетівки

У кожної людини рідний край - місце, де вона народилась, живе і працює. Для нас рідний край - Шепетівщина, прадавня слов’янська земля.

Мальовничий цей куточок розташований у північній частині нинішньої Хмельниччини на відрогах Волино-Подільської височини.

Існує кілька переказів та легенд щодо походження назви нашого міста Шепетівки. Можливо від першого поселення Шепота, а може від шепотіння довколишніх борів, а може від шипіння води в мінеральних джерелах, які знаходились на території міста.

В ХІV-ХV ст. територія теперішнього Шепетівського району переходить під владу литовських князів. Існує версія, що назва міста походить від литовського слова «шепот», яке перекладалося як «болото», що більш характерно для даної місцевості. Є і ще одна версія. Польський історик Тадеуш Стецький у своїй праці «Волинь у відношенні статистичному, історичному та археологічному» висловлює припущення, що це містечко колись було власністю родини Шепетівських, але своє припущення не підтверджує конкретними даними.

На території міста Шепетівки знаходили давньо-історичні пам’ятки епохи міді і бронзи, які відносяться до н. е. Поблизу залізничної станції, де тепер зіп’ялися в небо міцноплечі опори електропередач, ще височать кургани, насипані людьми тих давніх часів. Під час дослідження курганного могильника в урочищі Гусецькому знайдено скарб доби бронзи.

Починаючи з І тисячоліття до н. е. , у межах розташування Шепетівки жили землеробські племена, які вступили в смугу раннього залізного віку. Про це свідчать кургани скіфо-сарматського періоду. В І-ІV столітті н. е. територію сучасної Шепетівки населяли племена південно-західної групи східних слов’ян. Осідали наші предки на схилах берегів річок або озер. Сліди пожеж та руйнувань схиляють до думки, що тутешні ранньослов’янські поселення знищені пришельцями-аварами - народом тюркського походження.

У давньоруський період Погориння, до якого входило і стародавнє поселення, що започаткувало Шепетівку, вже було густо заселеним

У ХІІ-ХІІІ століттях воно досягло значного економічного розвитку, але у 1241 році на наші землі ринули татаро-монголи і на кілька століть відкинули життя сло-в’ян назад.

Визволення українських земель від монголо-татарського ярма розпочалося відносно рано. Його очолили князі Литовської держави.

Перша згадка про Шепетівку датується 27 червня 1594р. в «Отрывке из кременецких городских и земских книг 1593-1597 гг. хранящихся во Временной комиссии для разбора древних актов» (№449, лист 17). В кінці ХVI ст. Шепетівка належить Андрію Ждярському і входить до Кременецького повіту Волинського воєводства. Друга письмова згадка датована 1 вересня 1594 р. (Архив Юго-Западной России, т. 1,46. Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XVI-ХVІІ вв, 1488-1795 гг, д. 241). У ХVІ ст. Шепетівка нічим не відрізнялась від інших волинських містечок. В ньому існувала община, був млин. В 1629 році податки сплачували 128 димів (будинків), а в 1631 році вже 168. Ремісників, об’єднаних у цехи, чоботарів, бочкарів, кушнірів, гончарів налічувалось 22 чоловіки.

У 1650 р. село Шепетівка стає містечком і належить князю Володимиру Домініку Заславському. Це видно із акта від 1650 року, в якому вказані дані, взяті із присяжних свідчень про кількість міст і сіл, які підлягають до оплати «подимного» податку. «В числе сих поселений указана и Шепетовка. . . » (Архив

1 2 3 4