Історія виноробства в Україні

ВИНОРОБСТВО У ТАВРИДІ

На кримську землю виноградна лоза прибула разом з грецькими колоністами, втім, як і на Піренейський півострів та на територію сучасної Франції. У VIІ-V віках до н. е. вони заснували на північних берегах Понту Евксинського (Гостинного моря), як називали греки Чорне море, міста-держави, які називались     полісами.

Поліси на чорноморському узбережжі створювались як вузлові точки, які зв’язували Грецію, а потім і Рим з ринками Сходу та Півночі. Це відомі нині Ольвія, Феодосія, Херсонес, Пантікапей, Тір та інші. Археологи стверджують, що прилегла до поліса територія була поділена на велику кількість наділів — клерів розміром від 17 до 26 гектарів. Кожний клер являв собою земельний наділ з укріпленою садибою, що складалася з будинку, різних господарських будівель, цистерни для води. Садиба була огороджена стіною. Головним заняттям власників клерів було виноградарство. Так що є всі підставити гадати, що жителі полісів вдовольняли свої потреби у вині з власного виробництва. Такий стан речей тримався протягом майже тисячоліття.

Прихід на ці території з ІV ст. гунів, аланів, а потім хозар призвів до занепаду міст-полісів

Але виноградники в Криму існували і у подальший період, навіть після приходу монголо-татар, які в 40-і роки ХІІІ століття заснували тут Кримський улус (провінцію) Золотої Орди. Звичайно, татари, не відмовляючись від виноградарства взагалі, вирощували в основному виноград столових сортів. Але оскільки на Кримському півострові проживали представники різних етносів, то виноробство, особливо в районі Судака та Кафи (Феодосії), не занепадало. Вино навіть вироблялось на продаж і давало сталий прибуток.

Свою сторінку в історію кримського півострова й кримського виноробства внесли генуезькі колоністи, які з 60-х років ХІІІ століття засновують тут міста-факторії. Ці міста-фортеці грали важливу роль в торгівлі зі Сходом, звідки постачались прянощі, коштовності, а головне - китайський шовк, у якому не заводились блохи. При середньовічному рівні санітарії для тогочасних дам це було питанням суттєвим. З історії генуезьких міст, зокрема Солдайї (сучасний Судак), відомо, що їхні мешканці пили вино, вироблене на власних виноградниках. Цікаво, що серед мешканців Солдайї був популярним місцевий напій на зразок шипучого сидру, який можна вважати старшим братом шампанського.

НАПОЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

У період становлення та розквіту Київської Русі предки сучасних українців виробляли різноманітні напої, оскільки в навколишніх лісах було повно різноманітних ягід і диких фруктів. І, очевидно, що ще в ті далекі часи виготовлялись численні настоянки та наливки, які і сьогодні виготовлюють українські селяни в домашніх умовах. Крім того, якщо пригадати відому приказку, що вино можна виробляти з чого завгодно, навіть з винограду, то, очевидно, що плодово-ягідні вина споживались і тоді.

Цікаво, що спалах інтересу до плодово-ягідного вина спостерігаємо в радянські часи в 60-ті роки, коли була започаткована ціла галузь плодово-ягідного виробництва. В багатьох тогочасних популярних радянських виданнях по виготовленню домашніх вин вказується, що сировиною для приготування плодово-ягідних вин можуть бути сім’ячкові (яблука, груші, айва, горобина звичайна та горобина чорноплідна); кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикоси, алича, персики, кизил); а також ягоди (суниця, смородина, малина, ожина, аґрус, обліпиха, журавлина, голубика, чорниця, брусниця). Ну а далі - то

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні