Історія виноробства в Україні

ХІХ століття росла стоп’ятидесятирічна виноградна лоза, яку посадив свого часу невгамовний російський самодержець.

Але поки до розквіту власного виноробства було ще далеко, російська знать споживала закордонне вино. При дворі Єлизавети Петрівни, доньки Петра І, пили ще не шампанське, яке оспівав Олександр Сергійович Пушкін, а токай - угорське високоякісне вино, моду на яке в Європі ввів великий гурман Людовік ХІУ. Угорщина на той час входила до складу Австрійської імперії. У 1745 році імператриця Єлизавета створила у місті Токаї комісію по заготівлі й постачанню царському двору токайського вина. Комісія придбала виноградники й завела свої винокурні, а також скуповувала готове вино вищих сортів – до ста тисяч пляшок на рік. У складі комісії на посаді керівника хору православної церкви при токайській місії деякий час перебував славетний український філософ Григорій Сковорода, що дало йому можливість скласти власне враження про життя тогочасного західноєвропейського суспільства та познайомитись з деякими культурними та духовними течіями Європи.

Але пити закордонне вино могли дозволити собі лише високоповажні особи. А що здебільшого пили наші предки в ХVІІІ та, мабуть, й у ХІХ століттях, в тому числі і дрібні поміщики, можна судити по славетній «Енеїді» Котляревського:

І кубками пили слив’янку,
Мед, пиво, брагу, сирівець,
Горілку просту і калганку,
Куривсь для духу яловець.

КРИМ ВИНОГРАДАРСЬКИЙ

У ХVІІІ, а потім і в ХІХ столітті сановна знать в Російській імперії споживала майже виключно закордонне вино. Ситуація поступово починає змінюватись після російсько-турецьких воєн, результатом яких стало приєднання у 1783 році Криму до Росії. Вихід на чорноморське узбережжя, де з давніх-давен культивувалась культура виноградарства, дав новий поштовх розвитку вітчизняного виноробства. Але перед тим майже повністю була знищена система землеробства, яка існувала до цього. Це пов’язано з фактичного обезлюдненням кримських земель. Війна привела до спустошення і занепаду багатьох міст і селищ Криму

У 1778 році з Криму на берег Азовського моря було переселено 30 тисяч греків та вірмен. А в 1785 та 1788 роках декілька сотень тисяч турок емігрували в Туреччину. За свідченням істориків, у Криму було описано і передано в казну 1070 помість. Катерина ІІ дала право своїм фаворитам князю Потьомкіну та графу Зубову роздавати за спеціальними ордерами запустілі землі. Але особливого бажання розводити виноградники у нових поміщиків не було, оскільки виноградарство вимагало значних капіталовкладень і людських рук.

Дещо зробив для розвитку виноградарства та виноробства в Криму князь Потьомкін. Так, він виписав з Австрії кількох виноградарів і завіз токайські лози, які були висаджені на Качі та у Судаку. Крім того, мабуть, за його клопотанням, Катерина ІІ доручає видатному російському природознавцю, академіку Петербурзької академії наук П. С. Палласу дослідити кримське виноробство і вибрати зручне місце в Криму для створення школи виноградарства. Паллас вибрав урочище Ачиклар біля Судака. (Цікаво, що в джерелах 1799 року Судак згадується як місце, де виробляли шампанське, і займалися цим представники французьких фірм).

Громіздка державна машина надовго затримала відкриття училища. У 1802 році справу зрушив з місця граф Кочубей, який добився виписки з-за кордону вчителів-виноробів та деякого обладнання.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні