Політична влада і мораль

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ ТА МОРАЛІ

1. 1 Поняття, сутність та функції моралі

1. 2 Сутність, властивості та функції політичної влади

РОЗДІЛ II.   СПІВВІДНОШЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ І МОРАЛІ

2. 1 «Арістотелівський» напрямок на бачення взаємодії політики та моралі

2. 2 Погляди представників  "мак'явеллістського" напрямку

2. 3 Синтез політичної влади та моралі. Політологічний аналіз

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Актуальність дослідження має кілька аспектів. Перш за все, це спроба привернути увагу до використання  моральних засад у політичній владі та пошуку шляхів розвитку у напрямку моралізації політичної діяльності. По-друге, це комплексний аналіз світогляду та прагнень епох які були еталоном для суспільства. Також слід зазначити, що зараз Україна перебуває на складному етапі трансформації суспільства. Перед її народом та керівництвом держави стоїть проблема вибору шляху подальшого національного розвитку. З цієї причини чи не найбільш важливими й актуальними в умовах переходу до демократичного суспільства є питання про те, які фундаментальні положення заклалися в ідеології суспільства, що є початком тисячолітнього суспільно-державного, науково-філософського і сакрального розвитку. У наш час потрібно розуміти на яких засадах необхідно здійснювати управління країною. Тому дане дослідження є важливим на сьогодні.

Об’єктом дослідження є мораль і політична влада та їхній політологічний аналіз.

Предметом дослідження є мораль, її функції і розвиток та прояв політичної влади в політиці.

Метою дослідження є комплексний аналіз суспільних процесів пов’язаних

з моралізацією політичної влади.

Реалізація зазначеної теми обумовила постановку наступних завдань:

  • охарактеризувати політику та мораль в системі суспільних відносин;
  • дослідити різні погляди щодо співвідношення влади і моралі;
  • охарактеризувати проблему взаємодії політичної влади та моралі;
  • виявити проблеми та перспективи функціонування політичної влади та моралі.

Структура роботи обумовлена характером і змістом, метою і задачами дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Повний обсяг роботи становить 41 сторінка.

 

РОЗДІЛ I. МОРАЛЬ І ПОЛІТИЧНА ВЛАДА В СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

1. 1 Поняття, сутність та функції моралі

Як стверджує сучасний італійський філософ Н. Аббаньяно: «Мораль є завжди вирішенням проблеми людини». Адже, мораль потребує звернення до самих глибин людського буття. І розуміння людини, а відповідно і моралі, залежить не лише від досягнень науки, але й від світоглядних позицій, на яких розвивається етика [1, с. 233].

   Мораль втілюється у нормах і правилах, що регулюють поведінку людей, їх взаємини. Будь-яке суспільне виробництво, тобто будь-яка людська дія, має свою моральну глибину, свою міру моральності; поряд із специфічним для кожного окремого випадку предметним результатом вона виробляє і відтворює певні моральні цінності. Вони не існують окремо від технологій, речового змісту та результату дій, хоча, зрозуміло, не зводяться до них. Вся різноманітна гамма тілесних і предметних проявів людської активності може служити способом фіксації моралі [6, с. 42].

    Мораль, як і філософія, релігія, наука, мистецтво, є формою ду­ховності і виступає як цілісний прояв людини, яка співвідно­ситься з усім буттям аж до Всесвіту і тому мораль за своєю сутніс­тю не може бути зведена лише до соціуму. Адже саме в моральній сфері люди знаходили протидію соціально­му тиску. Але в ній є багато того, що перебуває в залежності від соціальних відносин й вона є вагомим регулятором суспільного буття

Суспільному життю притаманні певні форми нормативної регламентації, якими є звичаї, традиції, право, релігія.

   У широкому розумінні мораль охоплює моральні почуття і погляди, життєві принципи та орієнтації, мотиви, а також цілі людських вчинків. вона є вагомим регулятором суспільного буття. Суспільному життю притаманні певні форми нормативної регламентації, якими є звичаї, традиції, право, релігія.    Мораль (від лат. Moralis - норов, моральна) – одна з форм суспільної свідомості і її реалізації на практиці, яка стверджує суспільно необхідний тип поведінки людей. На відміну від правових норм, дотримання яких підтримується і контролюється державними органами, норми моралі спираються на громадську думку і вплив, на переконання, традиції і звичку. Мораль знаходить вираз у вчинках людини по відношенню до суспільства, владних структур, колективу, сім'ї тощо. Цінності моралі змінюються з плином часу і різні в різних народів і верств населення. ьДо пануючої моралі, крім соціальних цінностей і оцінок, належать також і ті, які розцінюються релігією як «добра поведінка». Мораль – це складова частина індивідуального світогляду, вона багато в чому визначає для особистості картину соціально-політичного світу [6, с. 86].

Моральні цінності і норми, що мають відношення до політичного світу, до її інститутів, відносин, політичного світогляду і поведінки членів того чи іншого співтовариства, в сукупності складають політичну етику, використовуються у вигляді оцінки політичного курсу в цілому і політичної діяльності окремих осіб зокрема. Мораль утримує людину від крайніх форм поведінки, сприяє вирішенню протиріч між індивідом і всієї спільноти [6, с. 257].

    В літературі по історії первісного суспільства відзначається, що в давнину були строгі системи норм, що регулювали взаємовідносини між людьми і до певної міри тих, що стимулювали вчинки, і що ці норми «виростали із стихійної потреби людей триматися разом і діяти спільно» [18, с. 394].   Як слушно зазначає О. Титаренко, «лише історично взята мораль розкриває величезний досвід людства, що узагальнює надії та розчарування, радість і страждання багатьох поколінь людей, що рухалися шляхом морального прогресу» [40 с. 554].

З виникненням складних спільнот і ослабленням традиційних форм соціального контролю зросла роль політичних інститутів, які стали здійснювати основні владно-регуляційні функції у розвитку суспільства, а мораль  регулювати етичні норми поведінки. Мораль обмежує політику, свободу безконтрольної політичної дії, тому політика часто прагне звільнитися від неї. Ще Н. І. Карамзін слушно зауважив, що «правила моральності і чесноти святіші всіх інших і служать підставою істинної політики» [20, с. 286].

   Мораль відіграє важливі функції у суспільстві та житті особистості, допомагає в життєдіяльності людини: дає можливість здійснювати успішну комунікацію між людьми, регулює стосунки та поведінку людей різних соціальних прошарків, створює соціальний комфорт в групах, що співпрацюють, забезпечує можливість співіснування людей та взаємодопомогу між ними. В соціумі, особистість поводиться відповідно до своїх моральних принципів, які вона знає з дитинства, з різних соціальних інститутів (сім’я, церква, школа та інше), і відповідно до своїх моральних переконань, людина діє та ставиться до інших людей. З цього можна зробити висновок, що мораль нав’язується ззовні та набувається під час життєдіяльності, через рефлексію та спостереження за іншими індивідами. Тому, в цьому випадку, мораль відіграє координуючу функцію, забезпечує людині життєвий орієнтир. Мораль може здійснювати інтегративну функцію, об’єднувати людей з однаковими поглядами, цінностями, що призводить до зміцнення соціальних зв’язків та підвищенню комунікації. В сучасному світі, в епоху розвинутих технологій, шаленого інформативного тиску, людині важко зберегти особистісну моральність, культуру, тому що вона постійно піддається зовнішнім інформативним впливам. Через це, людина з високим рівнем культури, буде відчувати огиду до низького інформативного продукту (телепередач, радіопередач, інтернет сайтів тощо). Відштовхуючись від цього, можна зробити висновки, що мораль відіграє захисну функцію (захищає від усілякого інформаційного «сміття»), і зберігає внутрішній світ людини в гармонії та злагоді [42].

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10