Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Шепітько Лариса Юхимівна

План

Біографія Лариси Шепітько

Творчий доробок

Фільмографія

Використана література

 

Біографія Лариси Шепітько

Шепітько Лариса Юхимівна (*6 січня 1938, Артемівськ, Донецька область, Українська РСР, СРСР — 2 липня 1979, Калінінська область, РРФСР, СРСР) — українська радянська кінорежисерка, актриса. Заслужений діяч мистецтв Росії (1974). Лауреат Державної премії СРСР (1979, посмертно). Була членом Спілки кінематографістів Росії.
Лариса Шепітько народилася 6 січня 1938, Артемівську, на Україні. Батько Лариси був персом за національністю, служив офіцером, мати працювала в школі вчителькою. Їх шлюб протримався недовго, і незабаром вони розлучилися. Довелося матері однієї піднімати на ноги трьох дітей (у сім'ї було дві дівчинки і хлопчик). Лариса Шепітько не пробачила батькові цього розлучення і ніколи більше з ним не зустрічалася. Середню школу вона закінчила у Львові, після чого вирішила їхати до Москви, поступати у ВДІК.
На режисерський факультет ВДІКу Лариса Шепітько надійшла з першого ж заходу влітку 1955 року. Так як вона була іногородньої, їй виділили місце в гуртожитку. Причому не в простому, в районі Лосиного острова, а в елітному, що належав Вищій партійній школі. Після цього серед студентів ВДІКу наполегливо ходили чутки, що Лариса полягає в спорідненості з кимось із високих персон. Але з ким саме, так ніхто і не дізнався ».
У 1963 Лариса Шепітько закінчила режисерський факультет ВДІКу (майстерня А. П. Довженка). Диплом захистила повнометражною картиною «Спека» (1962), в якій проявилося майстерність зрілого, впевненого в собі професіонала, а, головне, прозвучала тема морального максималізму, властивого не тільки всім героям Шепітько, але і їй самій.
Перший повнометражний фільм — дипломна робота «Спека» (1963) за повістю Чингіза Айтматова «Верблюжі очі» — знімався в Киргизії, де як раз незадовго до цього була реорганізована Кіностудія документально-художніх фільмів, що одержала в 1961 назву «Киргизфільм». На етапі монтажу картини Ларисі допомагав Елем Климов, на той час — також студент ВДІКу. 1963 року вони стають подружжям (їх єдиний син Антон народився в 1973)

А фільм «Спека» був удостоєний премії за дебют на МКФ у Карлових Варах (1964).
Популярність приніс її другий фільм — «Крила» (1966), що розповідає про долю повоєнної льотчиці Наталії Петрухіної. Одну з найкращих своїх ролей у цьому фільмі зіграла Майя Булгакова, визнана в 1966 «найкращою акторкою року».
Наступний фільм — «Батьківщина електрики» (за мотивами розповіді Андрія Платонова) — знімався в селі Сєроглазка Астраханської області, причому в картині були зайняті й багато непрофесійних виконавців — жителів села. Фільм разом із новелами «Ангел» О. С. Смирнова та «Мотря» Г. С. Габая був повинен увійти в кіноальманах «Початок незнаного століття», який студія «Мосфільм» готувала до 50-річчя жовтневого перевороту. Однак із цензурних міркувань ні «Батьківщина електрики», ні «Ангел» не були випущені на екран (картину вдалося відновити і показати глядачам тільки через 20 років, у 1987). До речі, саме Андрій Смирнов незабаром зняв свій найвідоміший фільм «Білоруський вокзал» (1970), зйомки якого спочатку планувалося доручити Ларисі Шепітько.
Потім знімає свій перший кольоровий фільм: новорічну музичну казку «О тринадцятій годині ночі» (1969), — із такими відомими акторами, як Володимир Басов, Георгій Віцин, Зіновій Гердт, Спартак Мішулін, Анатолій Папанов та ін.
Друга (й остання) кольорова картина «Ти і я» (1972) була знята за сценарієм Лариси Шепітько і Геннадія Шпалікова і присвячена їх поколінню: поколінню тридцатилітніх. Герої фільму — Петро і Сашко, талановиті вчені-медики, які «заради випадкових і необов'язкових успіхів, заради престижних перспектив … відклали свій талант на час (як вони вважали) і були спрямовані у світ матеріально-ділових завоювань». Головні ролі у фільмі зіграли Леонід Дьячков, Юрій Візбор і Алла Демидова. У тому ж році на МКФ у Венеції режисерка була нагороджена за цю картину медаллю в конкурсі молодого кіно.
У 1974 їй присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв РСФСР.
Незабаром починаються зйомки фільму «Сходження» за повістю Василя Бикова «Сотников». У цьому фільмі перші великі ролі блискуче зіграли молоді актори Борис Плотніков і Володимир Гостюхін. Фільм перебував на межі заборони й вийшов на екрани лише після втручання першого секретаря ЦК КП Білорусі Петра Машерова. «Сходження» — сильна екзистенційна драма про віру і зраду — була відзначена головними призами Всесоюзного кінофестивалю в Ризі, а на міжнародному кінофестивалі в Західному Берліні фільм отримав Гран-прі «Золотий ведмідь», премії ФІПРЕССІ і екуменічного журі. У 1978 Лариса Шепітько отримала запрошення увійти в журі Берлінського кінофестивалю.

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи