Умови здійснення іноземними інвесторами інвестиційної діяльності в Україні та можливості їх покращення

РОЗДІЛ І. Правове регулювання здійснення інвестиційної діяльності в Україні

1. 1. Поняття, види та правовий режим іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою  отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

У свою чергу, інвестиційна діяльність визначається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. [Закон України „Про режим іноземного інвестування”].

Види інвестицій наводяться у ст. 1 Закону України від 18. 09. 1991 р. „Про інвестиційну діяльність”, але їх перелік не є вичерпним. Види іноземних інвестицій визначаються у ст. 2 Закону України від [19. 03. 1996 р. ] „Про режим іноземного інвестування”, при чому і цей перелік також не є вичерпним. У цілому іноземні інвестиції можна класифікувати в такий спосіб:

  • рухоме і нерухоме майно. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати в просторі (ст. 181 Цивільного кодексу України);
  • іноземна конвертована валюта. При іноземному інвестуванні валютою виступає вільно конвертована валюта, віднесена Національним Банком України, виходячи з міжнародної класифікації валют, до 1 групи, тобто до ВКВ, що широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях і продаються на головних валютних ринках світу (ст. 2 Закону України від 19. 03. 1996 р. , постанови Правління Національного банку України від 04. 02. 1998 р. № 34 „Про затвердження класифікатора іноземних валют” і від 10. 07. 1999 р. № 356 „Про врегулювання порядку здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Україну”). Наприклад, до цієї групи належать долари США, євро, шведські крони, а, з іншого боку, – не належать російські рублі. Реінвестиції в об’єкт первинного інвестування або в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток можуть здійснюватись іноземними інвесторами у валюті України. Відповідно до Указу Президента України від 07. 07. 1998 р. № 748 „Про деякі питання іноземного інвестування” іноземні інвестиції навіть при первинному інвестуванні можуть здійснюватися у вигляді валюти України, що придбана за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або отримана іноземним інвестором як прибуток (доход) внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україні;
  • цінні папери і майнові вимоги. Цінні папери класифікуються відповідно до Закону України від 18. 06. 1991 р. „Про цінні папери і фондову біржу”
    Наприклад, до них належать акції. До майнових вимог належать не тільки цінні папери, що містять майнові вимоги, але й документи, що не є цінними паперами (наприклад, договірні зобов’язання);
  • права на здійснення господарської діяльності, наприклад, діяльності, що ліцензується (без передачі самої ліцензії), права інтелектуальної власності (наприклад, ноу-хау) та інші майнові права (наприклад, права власності на частку в статутному фонді юридичної особи).

**** В разі іноземного інвестування необхідно враховувати особливі умови придбання права власності на земельні ділянки на території України: іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності. При цьому право власності в іноземних громадян і осіб без громадянства на ці земельні ділянки може набуватися тільки у випадках купівлі-продажу, дарування, міни, інших цивільно-правових угод; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів у випадку придбання об’єктів, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна. У разі прийняття іноземними громадянами, особами без громадянства або юридичними особами у спадщину земель сільськогосподарського призначення, останні підлягають протягом року відчуженню (ст. 81-82 Земельного кодексу України). [ст. 801 ***** Господарського кодексу України]

Відповідно до част. 3 ст. 82 Земельного кодексу України [*****] спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених Земельним кодексом для українських і іноземних юридичних осіб (тобто у випадках, установлених частинами 1 і 2 ст. 82 Земельного кодексу України), і в порядку, встановленому Земельним кодексом для іноземних юридичних осіб. У даному випадку під „спільними підприємствами” слід розуміти підприємства, що базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності. [Господарський кодекс України: Коментар. – Х. : ТОВ „Одіссей”, 2004 (ст. 799)]

Ст. 7 Закону України від 19. 03. 1996 р. „Про режим іноземного інвестування” для іноземних інвесторів на території України встановлений національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності за винятками, передбаченими законодавством України і міжнародними договорами України. Національний режим означає, що іноземні інвестори, у тому числі іноземні юридичні особи, користуються рівними правами не тільки з вітчизняними інвесторами, але і суб’єктами господарської діяльності, а, отже, – і з вітчизняними суб’єктами підприємницької діяльності, за умови реєстрації іноземної інвестиції у встановленому порядку і визнання, таким чином, іноземної юридичної особи як іноземного інвестора (ст. 13 Закону України від 19. 03. 1996 р. )***** Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 07. 08. 1996 р. № 928, Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, затверджене постановою Кабінету Міністрів України  від 30. 01. 1997 р. № 112. Від національного режиму іноземного інвестування відрізняється режим найбільшого сприяння, сутністю якого є надання іноземному інвестору режиму найбільш сприятливого з тих, які надаються в даній країні інвесторам з будь-якої третьої країни. Цей режим установлюється міжнародними угодами, причому, здебільшого, альтернативно, разом з національним режимом. Наприклад, Угодою між Україною і Туреччиною про взаємне заохочення і захист інвестицій від 27. 11. 1996 р. передбачено, що кожна сторона надає інвестиціям, допущеним на її території, режим, що є найбільш сприятливим з тих, які надаються в подібних ситуаціях інвестиціям своїх власних інвесторів або інвестиціям інвесторів будь-якої третьої країни. Міжнародними  договорами України також встановлюється комбінований режим, аналогічний режиму найбільшого сприяння, який можна іменувати як „не менш сприятливий”.

Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають такий обсяг прав, преференцій і пільг щодо мит, податків та зборів та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави (за винятком випадків, коли суб’єкт будь-якої іншої держави користується спеціальним режимом). Такий режим надається суб’єктам господарської діяльності інших держав відповідно до міжнародних договорів України і застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні