Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Умови здійснення іноземними інвесторами інвестиційної діяльності в Україні та можливості їх покращення

Висновки

Проаналізувавши виконану роботу можна зробити такі висновки.

Згідно Закону „Про режим іноземного інвестування” для іноземних інвесторів на території України встановлений національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності за винятками передбаченими законодавством України та міжнародними договорами. Це означає, що іноземні інвестори користуються рівними правами, як з вітчизняними інвесторами, так і з суб’єктами господарської діяльності. Крім того існує режим найбільшого сприяння, сутність якого полягає в тому, що іноземному інвестору надається найбільш сприятливий режим з тих, що надаються в даній країні інвесторам з будь-якої третьої країни.

Умови інвестування в Україні потребують суттєвого поліпшення. 52% інвесторів вважають інвестиційний клімат в Україні незадовільним. Вузькими місцями інвестиційного клімату в Україні є висока кількість податків та ускладненість їх адміністрування, нестабільність податкового законодавства і значне податкове навантаження, складність податкових процедур. Необхідно також удосконалювати процедуру ліцензування та сертифікації, митного оформлення, застави землі і порядок її придбання іноземцями, підвищити професійний рівень українських чиновників.

Покращення інвестиційного клімату в Україні можна добитись шляхом ліквідації бюрократизму і корупції у місцевих та центральних органах влади, спрощення зазначених вище процедур, спрощення процедур викупу, оренди,  а також запровадження застави землі. Важливе значення стосовно способів покращення українського інвестиційного клімату надається розвитку інфраструктури страхового і фондового ринків, спрощення реєстрації інвестицій, обмеження місцевих зборів, а також запровадження мораторію на зміни в законодавстві, удосконалення трудового законодавства.

Щодо іноземних інвестицій, які були здійснені до набрання чинності Законом України від 13 березня 1992 року „Про іноземні інвестиції” застосовуються державні гарантії, встановлені чинним законодавством. Крім того, до іноземних інвестицій, що були фактично здійснені та зареєстровані у період дії Закону України від 13 березня 1992 року „Про іноземні інвестиції” протягом 10 років з дня реєстрації інвестиції на вимогу іноземного інвестора застосовуються положення зазначеного закону, а також інші акти спеціального законодавства України, зокрема митного, податкового, інвестиційного тощо, яке діяло  на момент реєстрації інвестиції. Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені щодо інвестицій у період дії цих гарантій.

Виникнення податкового статусу іноземного інвестора пов’язане з фактом здійснення інвестиційної діяльності на території України. Іноземними інвесторами є іноземні громадяни та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності.

Право на інвестиційну діяльність має кожен громадянин, оскільки назване право є складовою змісту правоздатності громадян. Право на здійснення інвестиційної діяльності виникає у фізичних осіб одночасно з визнанням їх дієздатними у повному обсязі.

Відповідно за ЗУ „Про інвестиційну діяльність” інвесторами визнаються суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. На нашу думку доцільно було б запропонувати таке визначення поняття „інвестор”. Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які здійснюють вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування

Незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності. Розміщення інвестицій у будь-яких об’єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено законом, визнається невід’ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор має право самостійно визначити цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучати для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі організації конкурсів і торгів. Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов’язань. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій, включаючи інвестиції та торгівельні операції на території України. Закон України "Про інвестиційну діяльність" вказує на обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності. Інвестор зобов’язаний додержуватись державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України; не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства; сплачувати податки, збори та інші.

Суб’єкти інвестиційної діяльності також несуть відповідальність при недодержаних договірних зобов’язань, тобто несуть майнову та нішу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різноманітних формах. А саме створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, придбання у власність діючих підприємств, придбання майнових прав.

Виділяють дві основні правові форми іноземного інвестування: корпоративну та договірну, які можуть поєднуватися (наприклад, у разі створення кількома особами, за участі іноземного інвестора, господарського товариства; укладення засновницького договору в такому випадку є обов’язковою передумовою інвестування в корпоративній формі).

Особливістю державного управління інвестиційною діяльністю в Україні є відсутність єдиного центрального органу виконавчої влади, що негативно впливає на стратегію заохочення та залучення іноземних інвестицій. Питанню захисту інвестицій в Україні "Про режим іноземного інвестування" присвячено окремий розділ в якому передбачені види та зміст державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Захист інвестицій – комплекс спеціальних заходів спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, захисту законних прав та інтересів інвесторів, іноземні інвестори, як фізична так і юридична особа, мають право вимагати відшкодування матеріальної шкоди. Проблемним залишається питання щодо розміру відшкодування немайнової шкоди. Однією з причин цього є не тільки чисельність норм, розпорошених і різних законодавчих актах, а й неузгодженість правових норм, які регулюють відповідні правовідносини. Проблемою є те, що чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких юридична особа може вважати, що вона зазнала немайнових втрат.

Отже, питання забезпечення гарантій належно не врегульовано, немає практичного механізму їх використання. В законі не передбачено строків виплати компенсацій, не названо джерело з якого ці виплати будуть здійснюватися.

Тому, вважаємо, що законодавство, що регулює інвестиційну діяльність в Україні потрібно удосконалювати з урахуванням пропозицій самих інвесторів, аби покращити привабливість національної економіки для вкладення в неї інвестицій.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні