Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Умови здійснення іноземними інвесторами інвестиційної діяльності в Україні та можливості їх покращення

Декрети Уряду:

Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», який передбачає необхідність дачі галузевим міністерством (відом­ством) згоди Фонду державного майна України на створення спі­льних підприємств (за участю іноземного інвестора) будь-яких ор­ганізаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є державною власністю;

Декрет Кабінету Міністрів України «Про дер­жавне мито», що встановлює ставки державного мита;

Декрет Кабінету Міністрів України «Про впо­рядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, ство­рених за участю державних підприємств», що забороняє держав­ним підприємствам створювати та брати участь у підприємниць­ких структурах і передбачає, що правонаступниками державних підприємств стосовно суб'єктів підприємницької діяльності зі змі­шаною формою власності (в т. ч. спільних підприємств за участю іноземних інвесторів) є державні органи приватизації;

Декрет Кабінету Міністрів України «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю»:

Укази Президента України:

«Про консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні»;

«Про деякі питання іноземного інвестування»;

«Про додаткові заходи щодо залу­чення іноземних інвестицій в економіку України» та ін. ;

Постанови Кабінету Міністрів України:

Положення про порядок державної реєстрації Іноземних інвес­тицій», затверджене постановою Кабінету Міністрів України;

«Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна”;

„Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями”;

„Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора”;

 „Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України”;

„Про порядок введення спеціальної митної статистики”;

Відомчі нормативно-правові акти:

Положення про валютний контроль: Затверджено постановою Правління Національного банку України;

Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют: Затверджено постановою Правління Національного банку України;

Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про порядок здійснення іноземних інвестицій шляхом набуття у власність нерезидентами облігацій внутрішніх та державних позик”

та ін.

Міжнародні договори:

А) двосторонні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, в т. ч. :

між Урядом України та Урядом Республіки Польща про заохочення здійснення та взаємний захист інвестицій;

між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про заохочення здійснення та взаємний захист інвестицій;

між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про заохочення здійснення та взаємний захист інвестицій;

між Урядом України та Урядом Італійської Республіки про сприяння та  захист інвестицій;

Б) з міжнародними організаціями, в т. ч. Угода про партнерство

 

1. 3. 1. Законодавчі рифи іноземного інвестування.

Прийняття Закону України „Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р. засвідчило, що державна політика у сфері залучення іноземних інвестицій в Україну йшла від надання самих широких преференцій іноземним інвесторам до їхнього поступового скорочення та, в кінцевому рахунку, до повної ліквідації.

Нині серед основних законодавчих актів, що становлять правові підвалини здійснення іноземного інвестування в Україні, слід назвати згадані вище Закони України „Про режим іноземного інвестування” [від 19 березня 1996 р

] і „Про інвестиційну діяльність” [від 18 вересня 1991 р. ]. Інші закони та нормативно-правові акти врегульовують (з урахуванням правил вищезгаданих законів) окремі види, форми та напрямки бізнесової діяльності іноземних інвесторів, а також розвивають та доповнюють їхні окремі положення. Тому вказані закони про іноземне інвестування та інвестиційну діяльність відіграють найважливішу роль у практичній реалізації прав іноземних інвесторів при здійсненні іноземних інвестицій в Україні. Основною юридичною ознакою цих законів є встановлення нині для іноземних інвесторів національного правового режиму бізнесової діяльності на території України, тобто такого режиму, який не передбачає будь-яких спеціальних заохочувальних пільг для підприємств з іноземними інвестиціями та інших організаційно-правових форм здійснення іноземного інвестування.

Однак поряд з відміною преференційного та запровадженням національного режиму для іноземних інвесторів привертає також до себе окрему увагу правило, задеклароване у прийнятій 18 березня 1996 р. Постанові Верховної Ради України „Про порядок введення в дію Закону України „Про режим іноземного інвестування”. Згідно з її 5 пунктом до іноземних інвестицій на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції, яке діяло на момент внесення цих інвестицій. Хоча на перший погляд зазначене положення здається дуже позитивним і таким, що сприяє створенню правової стабільності режиму іноземного інвестування та певного правонаступництва між новим актом законодавства та тим, що втратив юридичну силу, проте воно викликає цілу низку запитань щодо його практичного застосування, відповіді на які знайти дуже важко. Це стосується насамперед змісту таких понять як „державні гарантії захисту іноземних інвестицій”; державні органи або органи, яким потрібно кореспондувати вимоги іноземного інвестора про застосування до фактично здійснених ним іноземних інвестицій, державних гарантій захисту, які були чинними на момент внесення цих інвестицій; коло обов’язків цих державних органів щодо реалізації вказаних вимог іноземних інвесторів; визначення юридичних меж терміну „спеціальне законодавство” тощо. Мабуть у зв’язку з цим, практична реалізація вказаного положення викликала великі сумніви як у іноземних інвесторів, так і в юридичної громадськості України.

Тому, очевидно, прийняття 6 липня 1999 р. Постанови Верховної Ради України „Про внесення зміни до Постанови ВРУ „Про порядок введення в дію Закону України „Про режим іноземного інвестування” було направлено насамперед на юридичну регламентацію і деталізацію вказаного положення. Відповідно до цієї Постанови до іноземних інвестицій, що були здійснені до набрання чинності Закону України від 13 березня 1992 р. „Про іноземні інвестиції”, застосовуються державні гарантії, встановлені чинним на той час законодавством.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні