Еврейское книгопечатание

єврейське книгодрукування поступово переміщається в Центральну, а потім і до Східної Європи (що нерідко супроводжувалося зниженням якості паперу і друку). У Австрійській імперії молитвеники, а також повчальну літературу на ідиш в 1753-1802 друкував в Брно християнин Й. Нойман. У Празі книги на івриті продовжували випускати друкарні сімейств Кохен (з 1701 - Кац) і Бак, що об'єдналися в 1784. У 1789 їх справа перейшла до інших власників і незабаром затихнула. У Відні, де ліцензії видавалися тільки християнам, Й. фон Курцбек, що купив частину друкарського устаткування Бомбергов і Проопсов, видавав з 1793 спільно з А. Шмідтом Мішну, Біблію з коммент. М. Мендельсона і інш. , а І. Хразчанській друкував в 1791-97гг. Талмуд. У 1782 австрійські власті наполягли (для зручності цензурного нагляду) на перекладі декількох єврейських друкарень з Жолкви до Львова, і вже в 1783 Х. Д. Мадфес надрукував тут нове видання праці Э. Левиты “Піркей Элияху”. Проте в 1791 християнин А. Майерхофер відкрило в Жолкве нову єврейську друкарню, а в 1794 сім'я Леттеріс (нащадки Урі б. Ахарона ха-Леви) перевела сюди ж з Львова свою. Виникають нові єврейські друкарні і в ін. містах на території сучасної України (Олексиніц - 1760, Корец - 1778, Поріцк - 1786, Межіров - 1789, Полонноє - 1791, Славута - 1792, Острог - 1793, Дубно - 1794, Міньковци поблизу Нової Юшечки - 1796), а також Білорусії (Шклов - 1783, Гродно- 1789), Польщі (Нови-двур-мазовецки - 1782, Варшава - 1796) і Литви (Вільна - 1799, переведена з Гродно друкарня Б. Ромма, родоначальника династії єврейських видавців). У Германії в XIX в. вийшли визнані зразковими видання П’ятикнижжя і молитвеників, які друкував В. Хайденхайм (1757-1832; Родельхайм поблизу Франкфурта-на-Майне), молитвеник З. І. Бера (1825-97), виданий в 1868 М. Лербергером, продовжує справи В. Хайденхайма, і чудово оформлений Талмуд (Берлін, 1862-68), надрукований Ю. Зіттенфельдом. У Кротошине (з 1793 по 1918 у складі Пруссії) Д
Б. Моніш (1801-76) заснував в 1833 друкарню, що випускала до 1901 літургійну і равиністичну літературу, в т. ч. видання Єрусалимського Талмуда  (1866-67, багато разів передруковувалося), що стало стандартним, а також прекрасно оформлений ”Менорат ха-маор” (1845-48) Іцхака I Абохава з німецьким перекладом. Центрами єврейського книгодрукування аж до приходу до влади нацистів були Берлін (де вже в XVIII в. виходили праці діячів німецької Хаськали), Франкфурт-на-Майне з передмістями, Лейпціг, де в середині XIX в. часто друкувалися твори діячів російської Хаськали, а в кінці XIX в. В. Другулін і в 1910 кантора Р. Франк створили нові типи єврейських шрифтів. У XIX в. користувалися популярністю також єврейські друкарні р. Фюрт в Баварії, а особливо - р. Лика (нині р. Элк, Польща), з якого книги контрабандою ввозилися до Росії. До кінця XIX в. діяла в Альтоне (з 1937 район Гамбурга) друкарня “Брати Бонн” (осн. у 1765). Близько 200 єврейських книг (в т. ч. немало на ідиш) було видано до середини XIX в. у Базелі. Книги на івриті друкувалися в XIX в. і в Цюріху. У Парижі з середини XIX в. видавнича фірма “Дюрлаше” видає на івриті літургійну літературу і праці по гебраїстиці, які в XX в. випускає також видавництво сім'ї Ліпшюц. У Лондоні, де книги на івриті в XVI- XVII ст. виходили з перервами, в XIX в. з існували єврейські друкарні (найбільш значна - Дж. Вертхаймера, осн. у 1820 г), що помітно виросли з
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Похожие работы