Адресные социальные помощи 2

по суті, Законі «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року прожитковий мінімум буде визначений як базовий соціальний стандарт. Тобто та величина, на основі якої визначаються всі державні гарантії в сфері доходів населення, житлово-комунального обслуговування і т. д.

У Законі 99–ого року ключовими є три пункти:

прожитковий мінімум установлюється Кабінетом Міністрів і щорічно перед прийняттям держбюджету затверджується Верховною Радою;

на його основі встановлюються розміри мінімальних заробітний плати і пенсії за віком, допомозі по безробіттю, а також всіх інших соціальних виплат, передбачених законодавством України;

прожитковий мінімум застосовується для формування державного бюджету і місцевих бюджетів.

24 травня 2000 року Указом Президента були затверджені Основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року. Цей документ, зокрема, говорить: «Система соціальної допомоги, що надається сьогодні в Україні, не забезпечує адекватної соціальної підтримки громадян у ринкових умовах у випадку ризику. Реформування цієї системи повинне здійснюватися на основі вироблення нових підходів і критеріїв до оцінки існуючих соціальних програм з метою їхньої раціоналізації і консолідування з обліком бюджетних ресурсів, що існують. Для підтримки найбільш уразливих шарів населення буде введена система гарантованого мінімального сукупного доходу родини».

Одним із завдань, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети, саме і назване поглиблення конкретності державної соціальної допомоги через упорядкування пільг і допомоги, що надаються різним категоріям населення, а також реформування нормативно–правової бази надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим родинам і самотнім непрацездатним громадянам на основі обліку їхнього сукупного доходу.

Немов оперативно відгукнувшись на завдання Президента, 1 червня 2000 року Верховна Рада прийняла нормативно–правовий акт, що був по суті пробним проектом соціальної реформи в Україні. Сьогодні можна сміливо стверджувати, що цей проект провалився

Незважаючи на додаткові соціальні виплати, що надав Закон України «Про державну соціальну

допомогу малозабезпеченим родинам», рівень бідності в країні як і раніше

збільшується в середньому на 1,5 – 2% у рік.

Але, більш того, фактично заклавши основи нової системи соціального захисту, народні депутати Верховної Ради третього скликання ухитрилися цим законом нівелювати саму її суть. Парламент одним ударом розправився з вимогами Конституції і закону про прожитковий мінімум. Тепер держава вже не повинна була забезпечувати своїм громадянам необхідний рівень життя – для цього статтею 5 вищезгаданого Закону було введене поняття рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Якщо виплати «не йдуть» до мінімуму, виходить, мінімум «піде» до виплат

Стаття 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим родинам» говорить:

«До стабілізації економічної ситуації в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму установлюється виходячи з можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік».

Розділити неподільне, зменшити мінімальне! Можливо, народні обранці, що голосували за цей закон, були свято упевнені, що економічна ситуація стабілізується в найближчий термін і розглядали цю статтю закону винятково як короткостроковий компроміс. Але чи був це дійсний пошук чи виходу політичний виверт? Вони зробили те, чого робити було не можна. Вони переступили Конституцію України. Наслідки не змусили себе довго чекати.

Вже у держбюджеті на 2001 рік,

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы