Адвокатская тайна и деятельность

План 

  1. Історія виникнення адвокатури та поняття “адвокатська таємниця”.
  2.  Адвокатська таємниця.
  3. Охорона адвокатської таємниц: етика, деонтологія, право.
  4. Начерк історії адвокатури
  5. Основні поняття, принципита організаційніформи діяльності адвокатуриї
  6. Види адвокатської діяльності.
  7. Вимоги, що пред’явлаються до адвоката.
  8. Права та обов’язи адвоката.
  9. Гарантії адвокатської діяльності.
  10.  Оплата праці адвоката та його помічника.

11.  Закон України “Про адвокатську діяльність”.

 

1. Історія виникнення адвокатури та поняттяадвокатська таємниця 

Для того щоб обґрунтувати ті чи інші позиції; як в сфері адвокатури чи адвокатської діяльності й, зокрема, щодо Інституту адвокатської таємниці, звернемося до історії права, історії адвокатури, розглядаючи їх через призму становлення основних прав і свобод людини та громадянина.

8 специфічних умовах формується Інститут прав І свобод людини в Київський Русі (ІХ-ХІІст. )ще не було організаційного оформлення та законодавчого закріплення адвокатури як правового інституту.

Інститут захисту та писемне право розвивається в Київській Русі в особливих історичних умовах общинного співжиття, тобто захист, обвинувачення, покарання ставали функціями общини. Суд, як соціальний інститут, з явився пізніше. 8 такому підході судове представництво ще не конституюється, оскільки функції представників визначаються на певному рівні відповідного правового побуту, тобто звичаєвого права

Роль захисників, наприклад, виконували рідні та приятелі сторін, „послухи" та „видоки".

Сутяжні справи вирішувались громадою в цілому, тому, по суті, всі ставали свідками безпосередньої події) чи свідками порядного життя обвинуваченого. Саме перших називали „видоками", а других „послухами". 6 той же час, поступово формуються процесуальні вимоги, тобто закладаються основи сучасного права. Наприклад, йдеться про те, хто може бути свідком, про їх обов язкову кількість. Холопи і закупи та деякі інші категорії  членів громад могли бути свідками подій і виступати в суді, однак не мали права виступати свідками порядного життя, тобто не могли бути захисниками.

Процесуальна змагальність мала відкрити характер, тобто таємниці захисту не існувало. Якщо якісь факти приховувались, то такі дії вважались умисними, а сама таємниця розглядалась як нерозкритість чи неможливість виявити обставини справи, отже, вона ще не формується як правова необхідність.

Свідченням відходу від звичаєвого права слід вважати відмову від кровної помсти, заміну її тілесним чи іншими вилами покарання, наприклад, штрафом. Іншими словами, йдеться про засади кримінального процесу, поділу на кримінальний та цивільний процеси, хоча тоді цей поділ лише намічався.

Для  виявлення  і  порівняння  позитивних  процесів  розвитку права періоду Київської Русі звернемося до аналізу відповідного історичного періоду римського права. Абстрагуючись віл розриву в часі що розділяє ці дві епохи, співвіднесемо їх як тотожні періоди розвитку, права тощо. Розглядаючи формування Інституту захисту прав, розпочнемо дослідження з Інституту представництва, оскільки воно в історії права найбільш повно виражено саме в римському праві. Представник вже розглядається як сучасник судового процесу. До основних категорій представників відносять когніторів та прокураторів. Когнітор повністю замінював особу, яку представляв, і призначався особисто однією зі сторін. Прокуратор міг представляти інтереси

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Похожие работы