Айвазовський Іван Костянтинович - один з найбільших російських живописців XIX століття

одним з найбільш частих його сюжетів. Саме ж Чорне море - бурхливе або ласкаво-спокійне - є присутнім у кожному кримському пейзажі Айвазовського.

 Щороку, а іноді й кілька разів протягом року художник їздив у Петербург, Москву або за кордон, але, як усякий мандрівник, неодмінно повертався додому. «Це почуття або звичка - моя друга натура. Зиму я охоче проводжу в Петербурзі, але ледве повіє навесні, мене тягне в Крим, до Чорного моря», - признавався Айвазовський.

 У тільки що відбудований будинок навесні 1848 року Айвазовський привіз молоду дружину Юлію Яківну Гревс, англійку по походженню, дочку петербурзького лікаря. Вона була юна, гарна й широко освічена.

1840-1860-і роки були щасливою життєвою й творчою порою Айвазовського. В 1850 році він показав спочатку в Петербурзі, потім у Москві тільки що закінчену картину “Дев'ятий вал”. З моменту її появи вона стала самої знаменитої з його картин. Натиск бури, протиборство людей грізної стихії, захват боротьбою, розпач перед загибеллю й надія на порятунок – усе є на цьому полотні. У щасливі моменти творчого підйому створюються такі добутки. Ціла серія «бур» з'являється в Айвазовського – “Сигнал бури”, “Наближення бурі”,” Буря на морі вночі”. Вони чергуються із зображенням спокійного елегійного моря – “Ранок, Морський вид”, “Вид Криму”, “Гурзуф уночі”.

Напружено й схвильовано працював Айвазовський у своїй майстерні у Феодосії протягом весни, літа й осіні, а взимку відправлявся з виконаними картинами в Петербург для відкриття там чергової виставки своїх добутків. Протягом життя їм було влаштовано більше 120 персональних виставок

Він відкривав їх не тільки в російських столицях, але й у багатьох губернських містах - Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Керчі, Феодосії. Для тих років це було явищем зовсім незвичайним.

Завдяки старанням Айвазовського і його наполегливості був розширений й упоряджений феодосійський порт, що дало роботу багатьом жителям, і проведена залізниця у Феодосії.

 Але найбільшою його турботою залишалося художнє життя міста. Стараннями Айвазовського був створений археологічний музей, відкрита бібліотека, побудований концертний зал у центрі Феодосії й, нарешті, в 1880 році при його будинку відкрилася картинна галерея, що він заповів рідному місту з усіма, що перебувають там на день його кончини картинами.

Феодосійці вважали Айвазовського душею міста, своїм добрим генієм. На знак безмежної поваги до його особистості й діяльності, «у повагу особливих заслуг, зроблених їм місту», Феодосія визнала його своїм почесним громадянином.

 Його залучали біблійні і євангельські теми, що укладають у собі загальнолюдський зміст. Виникли цикли картин “Ходіння про водам”, “Христос на березі Галилейского озера”, “Перехід євреїв через Чорне море”. Повертаючись до сюжету ранньої молодості, коли була написана картина “Хаос”, він створив грандіозне полотно “Створення миру”. Його хвилювали події космічного характеру, грандіозні земні катаклізми. Слідом за Карлом Брюлловим він написав “Виверження Везувію”, по-своєму трактуючи загибель Помпеи й Геркуланума; створив грандіозне полотно “Від штилю до урагану”.

 У повагу до його заслуг флорентійська Академія мистецтв, визнавши його в 1876 році своїм членом, замовила Айвазовському автопортрет для галереї Уффіци, де розміщаються автопортрети найвидатніших майстрів живопису.

27 вересня 1887 року Росія відзначала п'ятдесятиліття творчої діяльності видатного живописця. До ювілейного дня Айвазовський відкрив в античній галереї Академії мистецтв, де проходило ушановування, виставку знову написаних картин. «Продовжуйте наділяти вітчизняне мистецтво прекрасними плодами своєї творчості на гордість Академії, на славу Росії», - напутствовали Айвазовського

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные