Акционерная форма организации предприятий

300 дол. , нині заплатять 450 дол. Чому ж покупці погоджуються платити за акцію, номінальна вартість якої 100 дол. , у кілька разів більшу суму? Справа втому, що, заплативши таку високу ціну, вони забезпечують собі дохід не менший, а, як правило, більший, ніж той, який вони могли б одержати, поклавши цю суму в банк. До того ж покупці сподіваються, що за умови розвитку акціонерного товариства дивіденд перевищить звичайний (середній) позичковий процент.

Слід звернути увагу і на таку обставину. Хоча в середньому курс акцій дорівнює капіталізованому (з розрахунку позичкового процента) дивіденду, в кожний даний момент він безпосередньо залежить від співвідношення між пропозицією і попитом на ці акції.

Для визначення руху курсу акцій на біржах визначають «індекс курсу акцій». Він розраховується як середньозважена величина по певному колу акцій. У це коло входить різна кількість компаній.

Розрізняють акції іменні та на пред'явника (відмінність між ними полягає у процесі реєстрації та продажу), прості, або звичайні, і привілейовані (різняться способом виплати дивідендів та їх величиною), а також багатоголосі, одноголосі та безголосі (які розмежовуються за можливістю їх власників брати участь в управлінні товариством. )

Після того, як зібраний грюндерами акціонерний капітал досяг передбаченого статутом розміру і товариство зареєстровано, скликаються загальні збори акціонерів, на яких обираються правління товариства, наглядова рада і ревізійна комісія. На щорічних загальних зборах акціонерів заслуховується звіт правління та затверджується баланс. Формально вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Проте в практиці товариством управляє група крупних акціонерів, яким належить контрольний пакет акцій (трохи більше 50 %), тобто така частка акцій, яка дає змогу повністю контролювати і розпоряджатися діяльністю товариства

Досвід свідчить, що контрольний пакет акцій не обов'язково повинен складати понад половину акціонерного капіталу, інколи достатньо навіть його 20—25 % і менше. Це пов'язано з рядом обставин:

по-перше, з тим, що не всі акції дають право голосу;

по-друге, із значним зростанням чисельності членів акціонерних товариств (розпорошенням акцій);

по-третє, в роботі загальних зборів, як правило, не бере участі значна частина дрібних і середніх акціонерів, а також акціонерів, які проживають у віддалених районах або за кордоном [11].

Випуск і функціонування акцій – головна, але не єдина ознака, яка відрізняє акціонерне підприємство від одноосібного. Друга ознака – демократична організація управління справами акціонерного підприємства. Третьою ознакою є потенційна можливість акціонерного підприємства бути більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством. У одноосібних підприємствах нижньою межею ефективності господарської діяльності є нульовий прибуток. Якщо власник одноосібного підприємства не отримує необхідного прибутку, але й не матиме збитків, він може ще існувати. В акціонерному товаристві ситуація інша. Відсутність прибутку буде означати для нього загибель. Тому, що прибуток потрібен для розрахунків з акціонерами, виплати їм дивідендів по акціях.

Невиплата дивідендів породжує масовий продаж акцій, які катастрофічно починають падати в ціні. За цим неминуче наступає банкрутство товариства. Таким чином, акціонерна форма підприємства пред'являє більш високі вимоги до ефективності господарської діяльності.

Акціонерні підприємства характеризуються рядом переваг порівняно з індивідуальними капіталістичними підприємствами [14]. Акціонерна форма

<< 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные