Активизация инвестиционной деятельности банковской системы Украины в контексте глобализации

дочірнього банку, купівлі, злиття або поглинання українських банків. Серед основних чинників, які інтенсифі­кують мотиви входження іноземного капіталу до банківського сектору Укра­їни, можна виділити отримання ринкових переваг за рахунок місткості віт­чизняного ринку банківських послуг і перспектив його розширення та при­ваблива дохідність операцій. Динамічні зміни у структурі капіталу національ­ної банківської системи протягом останніх років свідчать про істотну активі­зацію процесів входження іноземних банків у вітчизняний фінансовий сек­тор. У структурі іноземного капіталу вітчизняної банківської системи основ­на частка припадає на австрійські (35 %), французькі (16 %) та російські бан­ки (12 %). З-поміж інших інтерес до українських фінансових ринків виявля­ють такі країни, як Італія, Польща, Швейцарія, Великобританія [5, с. 97].

Порівняльний аналіз темпів і рівня експансії іноземного банківського капіталу у країнах Східної та Центральної Європи показав, що в більшості держав вони значно вищі, ніж в Україні. Активність міжнародних банків у країнах Центральної та Східної Європи пов'язана з тим, що відкриття бан­ківського сектора збіглося в часі з виведенням капіталів транснаціональних банків із азіатського регіону та пошуками напрямів передислокації капіталів. Лібералізація фінансових систем цих країн призвела до того, що іноземні філії та підрозділи володіють 60-90 % банківських активів. Зокрема, частка активів, які контролює іноземний банківський капітал, в Естонії становить понад 90 %, в Хорватії - понад 80 %, у Чехії та Словаччині - близько 80 %, у Поль­щі, Болгарії, Латвії, Угорщині - понад 70 % [3, с. 99]

Фактично в зазначених країнах кардинально змінилися функції національних банківських систем, які перетворились на периферійні підсистеми глобальних банківських структур.

Банківська система України, на відміну від країн Центральної та Схід­ної Європи і Прибалтики, для яких активний прихід іноземного капіталу в банківський сектор розпочався ще всередині 1990р. , на початковому етапі свого становлення і розвитку була малопривабливою для іноземного капіталу через наднизьку ефективність та надмірну концентрацію ризиків. У міру роз­витку фінансового ринку, досягнення макроекономічної стабілізації та роз­гортання приватизаційних процесів, починаючи з 2004 p. , спостерігається ін­тенсифікація інтеграційних процесів у банківському секторі України, яка ха­рактеризується двома суперечливими тенденціями: перша - це інтернаціона­лізація національних банків, інтеграція їх у світову банківську систему, дру­га - прагнення зберегти незалежність, внутрішню цілісність та економічний потенціал вітчизняних банків для самостійного фінансування розвитку наці­ональної економіки. На сьогодні з певністю можна стверджувати, що укра­їнська банківська система вже значною мірою інтегрована у світовий фінан­совий ринок.

Вплив іноземних банків на розвиток вітчизняної банківської системи відбувається поступово, й поки що складно передбачити всі його наслідки. Однак, уже сьогодні помітні певні тенденції, які виникли з приходом на укра­їнський фінансовий ринок іноземних банків, і дедалі сильніше впливають на розвиток банківської системи, зокрема:

• посилення конкуренції між вітчизняними та зарубіжними банками за клієн­тів. Як наслідок, вітчизняні банки підвищили гарантованість депозитних вкладів фізичних осіб, зросла якість обслуговування клієнтів і розширився асортимент послуг, що надають вітчизняні банки. Зазначені результати є, безперечно, позитивними як для клієнтів вітчизняних банків, так і для бан­ківської системи загалом, адже через присутність іноземних банків активізу­валася реалізація стратегії адаптації та наближення до вимог міжнародних стандартів;

• зміни у структурі джерел формування банківського капіталу. Іноземні банки через свої материнські структури дістали доступ до дешевших, ніж

1 2 3 4 5 6