Актеры и театр Испании XVII в

ПЛАН

ВСТУП

  1. ЛОПЕ ДЕ ВЕГА-ПРЕДСТАВНИК ІСПАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ.
  2. XVII СТ. — "ЗОЛОТИЙ ВІК" ІСПАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
  3. АКТОРИ ІСПАНСЬКОГО ТЕАТРУ.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.


ВСТУП

Іспанська драматургія епохи бароко збагатила світовий театр іменами Лопе де Веги, Аларкона, Тірсо де Моліни, Кальдерона. Водночас епоха бароко в іспанському театрі — це час запеклої боротьби, яка точилася між драматургами й ідеологами іспанської контрреформації за саме існування театрального мистецтва. Творчість Кальдерона, якого німецькі романтики називали «поетом честі», стала завершальною віхою цієї драматичної боротьби і золотої епохи іспанського театру.

Своєрідне перетворення стиль бароко одержав у театрі.

Даному жанру притаманні:

 1) умовність, стилю;

 2) своєрідна мова з включенням простонародних слів;

 3) динаміка дії;

 4) складна композиція;

 5) пихатість, афектація.

 На сцену вийшли нові драматурги: Тірсо де Маліна (“Дон Хіль - зелені штани” - комедія положень; “Севільский цирюльник чи кам'яний гість”) і Педро Кальдерон (“Життя-це сон” 1636р. , “Поклоніння хресту” 1635р. , “Чудодійний маг” 1637р. , “Стійкий принц” 1628р

, “Великий театр світу” 1675). Основні риси:

 1) боротьба духу і тіла, чесноти і пороку в особистості героя і в зовнішньому конфлікті драми;

 2) перемога світлих сил, що дістається спокутою, мученням;

 3) оголення життєвих протиріч.

1. Лопе де Вега-представник іспанського національного театру.

Лопе де Вега створив величезну кількість п'єс. Зухвалий в житті, Лопе підняв руку і на традиції іспанської драматургії: він відмовився від прийнятого тоді принципу єдності місця, часу і дії, зберіг лише останнє, і поєднав в своїх п'єсах елементи комічного і трагічного, створивши класичний тип іспанської драми.

П'єси де Веги торкаються різноманітних тем: соціально-політичні драми з вітчизняної та іноземної історії (наприклад, п'єса про Лжедмитрія «Великий герцог Московський»), історичні хроніки («Доблесний кордовець Педро Карбонеро»), історії кохання («Собака на сіні», «Дівчина з глечиком», «Вчитель танців»). Основа п'єс — інтрига.

У драмах Лопе велику роль займає історія. Такі твори, як «Останній готський король», «Граф Фернан Гонсалес», «Зубці стін Торо», «Юність Бернара дель Каріпо», «Незаконний син Мударра» та інші. Трактування історичних подій у Лопе близька і збігається з тою, котру століттями давали романсеро (цикли іспанських народних пісень).

Театр Лопе де Вега розігрував знайомі будь-якому жителю Піренеїв сюжети. Усі п'єси побудовані так, що трапляється подія, котра припиняє спокійну дію, доводячи напругу переживань до трагізму, щоб пізніше ввести це схвильоване море пристрасті та свавілля в русло законності та суворої католицької моралі. Любовна інтрига, саме в силу того, що вона може розкрити всю могутність людських інстинктів та свавілля, існує у Лопе де Веги, з одного боку — для показу поведінки в сім'ї та суспільстві, а з іншого — показує значущість політичних та релігійних ідей, що панували у тогочасному суспільстві.

Лопе де Вега в своїх численних комедіях («Собака на

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные