Актуальные вопросы изучения всемирной истории
Важливою часто критикують особливістю формаційного підходу є те, що він представляє історію як загальний однолінійний процес. Такий погляд на історію не відповідає реальності, так як історичний досвід людства свідчить про різноманіття і багатоваріантності розвитку світу, які не вкладаються в жорстку формаційну схему універсальної періодизації історії (первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична формації). У зв'язку з цим у сучасній науці формаційний підхід нерідко виводиться за рамки цієї схеми і трактується більш розширено. У самому широкому значенні формаційний підхід означає бачення історії людства як висхідного прогресивного розвитку, в основі якого лежить розвиток продуктивних сил, що задає логіку історичних змін у всіх інших сферах людського суспільства. У цьому сенсі формаційний підхід виступає не як строго задана послідовність формацій, а лише як загальний пояснювальний принцип у дусі економічного детермінізму, відповідно до якого з рівня розвитку продуктивних сил виводяться відносини власності, з відносин власності - політико- правові відносини, з політико-правових відносин - явища духовного порядку. При цьому типи і послідовність формацій можуть варіювати стосовно історії різних регіонів.
Проте слід визнати, що і в цьому випадку все ж таки зберігається інший принциповий недолік формаційного підходу, який випливає з самого принципу економічного детермінізму. З поля зору повністю випадає роль людини як суб'єкта історії, що володіє волею і творчою енергією, бо в структурі формацій людина виступає лише як об'єкт впливу історичних закономірностей. Він розглядається лише як підлеглий елемент у системі розвитку продуктивних сил, тому що основним результатом історії вважається не вдосконалення людини і людського суспільства, а приріст матеріальної бази.
Цивілізаційний підхід до вивчення історії
Цивілізаційний підхід на відміну від формаційного не представляє собою єдиної концепції
-природно-географічне середовище проживання;
-біологічна природа людини і психо-фізіологічні характеристики етносів;
-господарсько-виробнича діяльність;
-соціальна структура суспільства (касти, плани, стану, класи) і виникає в рамках неї соціальну взаємодію;
-інститути влади і управління;
-сфера духовного виробництва, релігійні цінності, світогляд (менталітет);
-взаємодія локальних спільнот та ін.
У найзагальнішому вигляді цивілізаційний підхід виступає якпояснювальний принцип, логічна спрямованість якого протилежна тій, що ми бачимо в формаційному підході. Якщо в структурі формацій, відповідно до принципу економічного детермінізму, явища духовного порядку виводяться з економічного базису, то в структурі цивілізації, навпаки, економічні характеристики суспільства можуть виводиться з його духовної сфери. Більше того, однією з базових основ цивілізації, яка зумовлює всі інші її характеристики, як правило, вважається саметип духовних цінностей і відповідний йому тип особистості(менталітет), які, у свою чергу, зумовлюються особливостями тієї чи іншої природно-географічного середовища.
Отцем цивілізаційного підходу прийнято вважати англійського історика А. Тойнбі (1889-1975). Проте в 1960-і рр. . стали широко відомі праці арабського історика і філософа Ібн-Хальдуна (бл. 1332 - бл. 1402), який прийшов