Актуальные вопросы изучения всемирной истории

дозволяє антагоністичні протиріччя між базисом і надбудовою, тобто між продуктивними силами, розвиненими на більш високий рівень, і не відповідними цього рівня, ізжівшімі себе виробничими відносинами.

Важливою часто критикують особливістю формаційного підходу є те, що він представляє історію як загальний однолінійний процес. Такий погляд на історію не відповідає реальності, так як історичний досвід людства свідчить про різноманіття і багатоваріантності розвитку світу, які не вкладаються в жорстку формаційну схему універсальної періодизації історії (первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична формації). У зв'язку з цим у сучасній науці формаційний підхід нерідко виводиться за рамки цієї схеми і трактується більш розширено. У самому широкому значенні формаційний підхід означає бачення історії людства як висхідного прогресивного розвитку, в основі якого лежить розвиток продуктивних сил, що задає логіку історичних змін у всіх інших сферах людського суспільства. У цьому сенсі формаційний підхід виступає не як строго задана послідовність формацій, а лише як загальний пояснювальний принцип у дусі економічного детермінізму, відповідно до якого з рівня розвитку продуктивних сил виводяться відносини власності, з відносин власності - політико- правові відносини, з політико-правових відносин - явища духовного порядку. При цьому типи і послідовність формацій можуть варіювати стосовно історії різних регіонів.

Проте слід визнати, що і в цьому випадку все ж таки зберігається інший принциповий недолік формаційного підходу, який випливає з самого принципу економічного детермінізму. З поля зору повністю випадає роль людини як суб'єкта історії, що володіє волею і творчою енергією, бо в структурі формацій людина виступає лише як об'єкт впливу історичних закономірностей. Він розглядається лише як підлеглий елемент у системі розвитку продуктивних сил, тому що основним результатом історії вважається не вдосконалення людини і людського суспільства, а приріст матеріальної бази.

 

Цивілізаційний підхід до вивчення історії

Цивілізаційний підхід на відміну від формаційного не представляє собою єдиної концепції

Зокрема, сучасне суспільствознавство не має навіть єдиним визначенням поняття «цивілізація». Однак незважаючи на те, що цивілізаційний підхід представлений різними науковими школами та напрямками, які використовують різні критерії у визначенні сутності цивілізації, цей підхід в узагальненому вигляді може бути позначений як концепція, що інтегрує в понятті цивілізації як єдиної саморозвивається всі соціальні і несоціальні компоненти історичного процесу, такі як, наприклад:

 -природно-географічне середовище проживання;

-біологічна природа людини і психо-фізіологічні характеристики етносів;

-господарсько-виробнича діяльність;

-соціальна структура суспільства (касти, плани, стану, класи) і виникає в рамках неї соціальну взаємодію;

-інститути влади і управління;

-сфера духовного виробництва, релігійні цінності, світогляд (менталітет);

-взаємодія локальних спільнот та ін.

У найзагальнішому вигляді цивілізаційний підхід виступає якпояснювальний принцип, логічна спрямованість якого протилежна тій, що ми бачимо в формаційному підході. Якщо в структурі формацій, відповідно до принципу економічного детермінізму, явища духовного порядку виводяться з економічного базису, то в структурі цивілізації, навпаки, економічні характеристики суспільства можуть виводиться з його духовної сфери. Більше того, однією з базових основ цивілізації, яка зумовлює всі інші її характеристики, як правило, вважається саметип духовних цінностей і відповідний йому тип особистості(менталітет), які, у свою чергу, зумовлюються особливостями тієї чи іншої природно-географічного середовища.

Отцем цивілізаційного підходу прийнято вважати англійського історика А. Тойнбі (1889-1975). Проте в 1960-і рр. . стали широко відомі праці арабського історика і філософа Ібн-Хальдуна (бл. 1332 - бл. 1402), який прийшов

1 2 3 4 5 6