Албания и ее развитие во 2 половине ХХ века

його не виберуть головою партії. Формування нового уряду доручили його заступникові Іліру Мете, що став наймолодшим прем'єр-міністром в Європі. У програмі уряду, схваленій парламентом в листопаді 1999, основна увага була зосереджена на питаннях забезпечення в країні громадського порядку і безпеки, вирішення соціальних завдань, розвитку транспортної інфраструктури, прискорення процесу приватизації (перш за все, в гірничодобувних і паливно-енергетичних галузях). Передбачалося посилення роботи по залученню іноземних інвестицій в економіку, а також по активізації процесу інтеграції Албанії в європейські і північноатлантичні структури.

Вибори в органи місцевої самоврядності, які відбулися 1 і 15 жовтня 2000, продемонстрували, що, не дивлячись на складний економічний стан, правляча СПА зберегла підтримку більшості виборців. Соціалістам удалося отримати більше 52% голосів, перемігши в 252 з 398 вибіркових ділянок. СПА очолила 50 муніципалітетів і 218 комун. Вперше з 1992 кандидат соціалістів переміг в столиці. Що призвала до часткового бойкоту голосування, ДПА отримала 118 постів мерів міст і голів комун.

Настільки ж непросто проходили загальні вибори до парламенту, що відбулися 24 червня і 8 липня 2001. Спостерігачі від ОБСЄ, Європейського союзу і Поради Європи, а також від політичних партій виразили загальне незадоволення процесом проведення парламентських виборів, вказуючи на багаточисельні порушення. Згідно з результатами, оголошеними 21 серпня, соціалісти отримали 73 з 140 місць, тоді як опозиційний блок «Єдність за перемогу», до якого увійшли ДПА, РПА, ЛДС, «Легітимність» і Національний фронт, 46 місць. Демократи, посилаючись на багаточисельні підтасовування при підрахунку голосів і тиску на опозицію, 30 липня 2001 заявили, що не визнають результатів виборів і бойкотуватимуть засідання парламенту.

У серпні 2001 соціалісти переобрали Іліра Мета прем'єр-міністром, але внутріпартійна боротьба сталі, що розгорілася, причиною чергової урядової кризи. Під тиском Ф. Нано 29 січня 2002 Ілір Мета подав у відставку. Кабінет очолив Панделі Майко. У червні 2002 в Албанії відбулися чергові вибори президента, що викликали нове протистояння

Після відмови Ф. Нано висуватися в президенти єдиним кандидатом став 74-річний відставний генерал Альфред Мойсю, на початку 1990-х років що був міністром оборони перехідного уряду, а на початку 21 століття що очолив «Албанську атлантичну асоціацію», що відстоює ідею швидкого приєднання Албанії до НАТО.

Через місяць після обрання президента, 25 липня, прем'єр-міністр П. Майко пішов у відставку. У серпні парламент схвалив склад нового кабінету, який знов очолив Ф. Нано, що зберіг за собою керівництво Соціалістичною партією. До складу уряду були включені колишні прем'єр-міністри П. Майко, що зайняв пост міністра оборони, і І. Мета, що став міністром закордонних справ. Діяльність уряду протягом всього наступного року супроводжували гучні скандали. 18 липня 2003 пішов у відставку І. Мета. Не дивлячись на це, Соціалістична партія отримала перемогу на виборах в місцеві органи влади, що відбулися 12 жовтня 2003.

На порозі 21 ст. країна зіткнулася з системною кризою і труднощами на шляху до інтеграції в сучасну світову спільноту. До сих Албанія є аграрно-індустріальною країною, в якій промисловості припадає на частку бл. 12% національного доходу, а сільського господарства – 56%. Як багато хто в Албанії вважає, доля країни багато в чому залежить від результатів вирішення проблеми злочинності і корупції, а також косівської проблеми, які матимуть важливе значення для її політичної і економічної стабілізації і налагодження зовнішньоекономічних зв'язків.

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные