Американский структурализм (дескриптивизм) и Генеративизм - исторические течения лингвистики

Chomsky.

Новим етапом у становленні генеративізму був ви­хід книжок Хомського «Аспекти теорії синтаксису» (1965) та «Мова і мислення» (1968). Центральним по­няттям цих праць є ідея породжувальної граматики. Породжувальна граматика, за Хомським, — це «сво­єрідний механізм, який породжує всі граматично пра­вильні послідовності мови і не породжує жодної грама­тично неправильної». Поняття граматичної правиль­ності в нього не збігається з поняттям осмисленості. Так, фраза в устах дитини На мене «Візьми мене на руки» осмислена, але граматично неправильна, тоді як фраза Круглий квадрат випив гіпотенузу безглузда, але цілком правильна граматично.

У праці «Аспекти теорії синтаксису» викладено кон­цепцію породжувальної моделі, тобто «правил, які ви­значають правильно побудовані ланцюжки мінімальних синтаксичних функціональних одиниць», уведено понят­тя компетенції (competence) і вживання (performance). Під компетенцією автор розуміє знання своєї мови мов-цем-слухачем, а під вживанням — реальне викорис­тання мови в конкретних ситуаціях. Компетенція і вживання не завжди збігаються; іншими словами, вживання не завжди відображає компетенцію (у мов­ленні людей, які добре ознайомлені з літературними нормами, трапляються обмовки, обривки фраз, ковтан­ня слів, відхилення від правил тощо).

Дослідник намагається побудувати модель діяльно­сті реального носія мови. Завдання лінгвіста, за Хомсь­ким, «як і дитини, яка оволодіває мовою, є виявити з даних уживання систему правил, що лежить у їх основі, якою оволодів мовець-слухач і яку він використовує в реальному вживанні. Граматика мови прямує до того, щоб бути описом компетенції, притаманної ідеа­льному мовцеві-слухачу». Хомський застерігає, що компетенція — це не те саме, що мова в соссюрівсько-му розумінні. Вона є динамічною і являє собою «систе­му породжувальних процесів»

Недоліком традиційної й структурної граматики Хомський вважає те, що вони «не йдуть далі класифі­кації конкретних прикладів і не доходять до стадії фор­мулювання породжувальних правил». Перспективу лінгвістики він вбачає у виявленні цих правил.

Хомський запозичив і розвинув ідею граматики Пор-Рояля і Гумбольдта про творчий характер мови, яка полягає в тому, що мова має засоби для вираження

необмеженої кількості думок, які виникають у найріз­номанітніших ситуаціях. Людина здатна породжувати цілком нові речення й розуміти речення, яких вона ніколи раніше не чула. Першочерговим завданням лінг­вістики є розкриття сутності цих творчих процесів.

У праці «Мова і мислення» Хомський всупереч де-скриптивістам трактує мову як особливу гілку психо­логії пізнання. З огляду на це його теорію можна назвати менталістською. Критика дослідника спрямо­вана проти дескриптивізму і біхевіоризму як «неадек­ватних у фундаментальному плані концепцій», бо в їх межах не можна вивчати мовну компетенцію. Лінгві­стику, резюмує автор, не можна зводити до сегментації й класифікації та до синтагматики й парадигматики. Трансформаційно-генеративна граматика вивчає струк­туру механізму, яка уможливлює процес мовленнєво­го спілкування. Сутність цього механізму полягає в трансформації глибинних структур у поверхневі. По­няття глибинних і поверхневих структур співзвучне з ідеями граматики Пор-Рояля, де «на передній план ви­сувалась проблема пояснення фактів використан­ня мови на основі пояснювальних гіпотез, пов'язаних із природою мови і, в кінцевому підсумку, з природою людського мислення». Так, зокрема, увагу Хомського в граматиці Пор-Рояля привернуло вже згадуване в темі «Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Від­родження» речення Невидимий Бог створив видимий світ. На думку вченого, Арно і Лансло розмежовують поверхневі й глибинні структури, коли стверджують, що ця фраза містить три судження: 1) Бог невидимий; 2) Бог створив світ; 3) світ

1 2 3 4 5 6

Похожие работы