Античное языкознание

кадамби,що дала основу для письма грантха, Таміла, кави, яванця, батакського, лампонг, реджанг), в Центральній Азії і Сибірі (письмо хорезмийськое, согдийськое, уйгурськое, орхонськое, монгольське, маньчжурське, ойратськое, бурятське) і в багатьох державах Південно-східної Азії. На Заході до нього сходять ряд східних і західних варіантів зародився в 9-8 сс. до н. е. грецького листа, який вперше включив до складу алфавіту особливі знаки для голосних і у свою чергу став прототипом для багатьох алфавітів в Європі і за його межами (зокрема листи етруського, латинського, рунічного, провансальського, сучасного ірландського, італійського, іспанського, португальського, французького, англійського, німецького, шведського, датського, норвезького, ісландського, чеського, польського, хорватського, угорського, фінського, естонського, латиського, литовського і т. д. ; далі, листа коптського, готського, славяно-глаголiчеського, славяно-кирилічного, сучасного російського, українського, білоруського, болгарського, сербського і т. д. ; в деякій мірі листи вірменського і грузинського).

 Разом з листом Фінікії розповсюдження отримали деякі інші західно-семітські графічні системи. В 9-8 сс. до н. е. вони послужили формуванню ряду малоазiйських алфавітів: фрiгiйського, мiзiйського, лiдiйського, "паралiдiйського", карiйського, "паракарiйського", лiкiйського, сiдетського. До західно-семітських джерел сходять також графічні системи мов ефіопського і амхарського.

Створення і розповсюдження письма з'явилося найважливішою заслугою народів стародавнього Близького Сходу перед людською цивілізацією

Не можна не відзначити, що робота із створення і вдосконалення графічних систем, по навчанню мистецтву листа і читання активізувала процес аналізу і інвентаризації мовних одиниць, перш за все слів. В Єгипті, Вавілоні, у хеттiв, у Фінікії і Угарітэ складається обширна лексикографічна практика. Створюються (перш за все для мети навчання писарів-адміністраторів) словники одномовні і багатомовні (шумерсько-аккадскi, шумерсько-аккадсько-хеттськi, шумерсько-аккадсько-хуррiтськi і т. п. ), тематичні, синонімічні, тямущі і т. д. Вавілоняни (а під їх впливом і хети) починають включати в словники фразеологiзми і зразки пропозицій, інформацію про словотворчі зв'язки слів і про особливості формоутворення слів.

У вавілонян з'являються перші граматичні таблиці (парадигми форм слова і навіть форм пропозиції). Є непрямі свідоцтва про розробку фiнiкiянами понять класів слів і про створення ними термінів для окремих морфологічних форм дієслова. Зароджуються, таким чином, перші теоретичні уявлення про лад мови.

Високого рівня розвитку (в умовах інтенсивних міжетнічних контактів) досягає мистецтво письмового і усного перекладу (особливо у хеттiв). Та все ж на стародавньому Близькому Сході, при високо розвинутій лінгвістичній практиці і багатстві емпіричних спостережень, при дуже високо розвинутій літературі, при безлічі вірних інтуїтивних припущень і зачатків парадигматичного аналізу, ще не склалася цілісна система теоретичного лінгвістичного знання і мовознавчої традиції, що відповідно сформувалася, що знаходить своє пояснення в неопрацьованості філософського і теоретичного способів пізнання миру.

Активні і всесторонні контакти стародавніх греків, а потім і римлян з народами Близького Сходу надали безумовний вплив на становлення грецької і римської культур. Завдяки тривалим зв'язкам з єгиптянами, фiнiкiянами, сірійцями, іудеями і іншими етносами цього ареалу греки і римляни добре знали близькосхідну науку, культуру і міфологію, зокрема єгипетські міфи про божественних творців мови і листа (букв), про покровителів листа і рахунку. Вони запозичили деяких персонажів з близькосхідних міфологічних систем в свій пантеон богів. Запозичення ж у фiнiкiян алфавіту є найнаочнішим матеріальним свідоцтвом таких контактів. Староіндійському мовознавству властиві наступні риси:

1) Підхід до вивчення мови диктувався практичними задачами

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы