Антиконкурентные согласованные действия

– включає ряд різновидів:

- заборона створення нових підприємств або інших організаційних форм підприємництва в якій-небудь сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво окремих видів товарів, які привели або можуть привести до обмеження конкуренції;

- примушення суб'єктів господарювання до вступу до асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних і інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладення договорів, першочергового постачання товарів певному кругу споживачів;

- ухвалення рішень про централізований розподіл товарів, що привело або може привести до монопольного положення на ринку;

- встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій;

- надання окремим суб'єктам господарювання податкових і інших пільг, що ставлять їх в привілейоване положення по відношенню до інших суб'єктів господарювання, що привело або може привести до монополізації ринку певного товару;

- обмеження прав суб'єктів господарювання на придбання і реалізацію товарів;

- встановлення заборон або обмежень відносно окремих суб'єктів господарювання або групи суб'єктів господарювання.

Вищезгадані дії порушують загальну гарантію підприємців, встановлену в статті 12 Закону України «Про підприємництво»: «Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від вибраних ними організаційних форм підприємницької, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних і іншим ресурсам». Виходячи з цього положення, орган державної влади не має права надавати жодної з конкуруючих сторін додаткові переваги, підтримку або, навпаки, обмежувати кого-небудь з них по будь-яких аспектах їх діяльності.

Необхідність заборони дискримінації підприємців органами державної влади, місцевого самоврядування і адміністративно-господарського управління і контролю обумовлена тим, що при переході до ринку важливого значення набуває сучасне виявлення і перетин яких би то не було посягань з боку державних органів на свободу підприємницької діяльності. Практика показує, що спроби суб'єктів підприємницької діяльності до розширення економічної самостійності часто отримують відсіч з боку окремих органів державної влади. Нерідко свобода діяльності, самостійність, має рацію і законні інтереси підприємців пригнічуються державними органами як організаційно, так і фінансово економічно.

Як випливає із закону, правопорушеннями визнаються діяння (дії і бездіяльності) органів державної діяльності, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю, які привели або можуть привести до недопущення, істотного обмеження або усунення конкуренції або обмеження свободи підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскільки вони створюють дискримінуючи або виняткові умови для діяльності окремих учасників підприємницької діяльності, що веде до обмеження конкуренції. До їх числа відносяться націлені на обмеження конкуренції дії, приписуючі підприємцям здійснювати певні дії або, навпаки, що містять заборони на здійснення, зокрема, певних напрямів і видів діяльності; вказівки про здійснення певних дій в збиток інтересам підприємців, створення необгрунтованих перешкод при установі підприємців або, навпаки, неправомірне надання їм пільг.

Одним з типових різновидів дискримінації підприємців органами державної влади є примушення підприємців до вступу до господарських об'єднань. Нерідко зустрічається і встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій, що є одним з проявів регіонального монополізму. Причому іноді шляхом видання підзаконних нормативних актів місцеві органи державної влади встановлюють не тільки такі заборони, але і економічні санкції за вивіз підприємцями

1 2 3 4 5

Похожие работы