Антимонопольно-конкурентные отношения и защиту предпринимателей и потребителей от негативных последствий недобросовестной конкуренции
План
1. Антимонопольно-конкурентне регулювання: основні поняття і ознаки.
2. Правові засади діяльності природних монополій.
3. Зловживання монопольним становищем на ринку.
4. Неправомірні угоди між суб’єктами господарювання.
5. Дискримінація суб’єктів господарювання.
6. Недобросовісна конкуренція.
7. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
8. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію. .
9
Список використаної літератури.
1. Антимонопольно-конкурентне регулювання: основні поняття і ознаки
Законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму в господарській діяльності, регламентується гл. 3 ГКУ, законами України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про природні монополії”, “Про захист прав споживачів”, “Про рекламу”, “Про знаки для товарів та послуг” та іншими законами і підзаконними актами із зазначених питань. Зауважимо, що положення гл. 3 ГКУ не поширюються на відносини, у яких беруть участь суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, якщо результат їх діяльності виявляється лише за межами України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.
Законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов’язаних з недобросовісною конкуренцією та монополізмом на фінансових ринках і ринках цінних паперів.
Утримання конкуренції тісно пов’язано з інститутом антимоно- польної діяльності, оскільки обмеження дій підприємців має на меті створення конкурентного середовища у сфері підприємництва.
Разом з тим у процесі розвитку підприємств і концентрації капіталу, як правило, виникає класична монополія, яка з часом для усунення конкурентів і підриває конкуренцію, створюючи загрозу існування власне ринку.
З огляду на негативні наслідки монополізму для розвитку економіки країни з ринковими відносинами почали застосовувати правові засоби обмеження цього явища. Зазначену функцію виконує держава, що є єдиним суб’єктом у системі ринкових відносин, яка має змогу виконувати антимонопольні функції.
У ст. 25 ГКУ встановлено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання не визначають умови реалізації товару на ринку. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи в інший спосіб порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких входять контроль і нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб’єкти господарювання можуть оспорювати такі акти у встановленому законом порядку.
Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні аналізувати стан ринку та рівень конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів упорядкування конкуренції суб’єктів господарювання.
Згідно із законодавством України держава забезпечує захист