Антимонопольно-конкурентные отношения и защиту предпринимателей и потребителей от негативных последствий недобросовестной конкуренции

План

1. Антимонопольно-конкурентне регулювання: основні поняття і ознаки.  

2. Правові засади діяльності природних монополій.  

3. Зловживання монопольним становищем на ринку.  

4. Неправомірні угоди між суб’єктами господарювання.  

5. Дискримінація суб’єктів господарювання.  

6. Недобросовісна конкуренція.  

7. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства  

8. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію. .  

9

Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства  

Список використаної літератури.  


1. Антимонопольно-конкурентне регулювання: основні поняття і ознаки

Законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму в господарській діяльності, регламентується гл. 3 ГКУ, законами України “Про Антимонопольний комітет Украї­ни”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від не­добросовісної конкуренції”, “Про природні монополії”, “Про за­хист прав споживачів”, “Про рекламу”, “Про знаки для товарів та послуг” та іншими законами і підзаконними актами із зазначе­них питань. Зауважимо, що положення гл. 3 ГКУ не поширю­ються на відносини, у яких беруть участь суб’єкти господарю­вання та інші учасники господарських відносин, якщо результат їх діяльності виявляється лише за межами України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов’яз­ковість якого надано Верховною Радою України.

Законом можуть бути визначені особливості регулювання від­носин, пов’язаних з недобросовісною конкуренцією та монополіз­мом на фінансових ринках і ринках цінних паперів.

Утримання конкуренції тісно пов’язано з інститутом антимоно- польної діяльності, оскільки обмеження дій підприємців має на меті створення конкурентного середовища у сфері підприємництва.

Разом з тим у процесі розвитку підприємств і концентрації капіталу, як правило, виникає класична монополія, яка з часом для усунення конкурентів і підриває конкуренцію, створюючи загрозу існування власне ринку.

З огляду на негативні наслідки монополізму для розвитку економіки країни з ринковими відносинами почали застосовувати правові засоби обмеження цього явища. Зазначену функцію ви­конує держава, що є єдиним суб’єктом у системі ринкових відно­син, яка має змогу виконувати антимонопольні функції.

У ст. 25 ГКУ встановлено, що держава підтримує конкурен­цію як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економіч­них переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання не визначають умови реалізації товару на ринку. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності або ставлять у нерівне становище окремі кате­горії суб’єктів господарювання чи в інший спосіб порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи держав­ної влади, до повноважень яких входять контроль і нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб’єкти господарювання можуть оспорювати такі акти у встановленому законом порядку.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого само­врядування повинні аналізувати стан ринку та рівень конкурен­ції на ньому і вживати передбачених законом заходів упорядку­вання конкуренції суб’єктів господарювання.

Згідно із законодавством України держава забезпечує захист

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные